Мене звуть Зоряна, мені 35 років і, мабуть, я найдурніша жінка у світі, бо до одного недавнього випадку я була переконана, що найщасливіша у світі, але я ще ніколи так не помилялась…
З моїм чоловіком ми познайомилися 15 років тому, рік позустрічалися та вирішили одружитися. Звуть його Сергій і він один з найдобріших та найтурботливіших чоловіків, з якими мені доводилось спілкуватися. За 14 років подружнього життя у нас з’явилась донечка Олеся, 11 років та маленький син Олексій, 3 років. З моєю підтримкою та великим багажем знань чоловіка, йому вийшло відкрити власну авто майстерню, що зараз приносить хороший та стабільний дохід.
Хоча ми могли б жити виключно на гроші чоловіка, мені завжди хотілось мати якісь власні кошти, тому я пішла працювати бухгалтером у місцеву фірму на неповний робочий день, доки син у дитячому садку, а донька у школі.
Скільки я себе пам’ятаю, то ніколи не була товстою та завжди займалась спортом, тому після других пологів, 20 зайвих кілограмів знатно псували мені настрій та самооцінку. Після цього я почала харчуватися виключно корисними та здоровими продуктами й відновила пробіжку та зарядку зранку, але вага, як стояла, так і стоїть.
Після моєї такої зовнішньої трансформації чоловік зовсім охолонув до мене, тому я все рідше відчувала його поцілунки та обійми, про інтим взагалі мовчу, буде добре, якщо хоч 1 раз за місяць це відбудеться. Я розумію, що раніше я мала кращий вигляд, але ж це не моя провина, що я так поправилась і зараз я люблю усе можливе, щоб це виправити.
А декілька днів тому я вирішила влаштувати чоловікові сюрприз та приїхати до нього на роботу. Зробила його улюблену страву, надягнула найгарнішу білизну й думала, що, можливо, там він зможе пригадати нашу молодість, але почула розмову, що повністю розчарувала мене у цих стосунках.
«Зайчику, не хвилюйся, я буду у тебе через годинку і весь вечір буде належати нам, бо я знову своїй клуші сказав, що у мене важливий клієнт!» – я чула, як він говорить, але він мене не бачив, тому я тихенько покинула майстерню, сіла у машину і поїхала, куди очі дивилися.
Можливо, я б ще пробачила його, якби не той факт, що поправилась я тільки через те, що народжувала нашу спільну дитину і попри це я продовжувала нормально виглядати, лише мала округліші форми! Він же також уже не був тим 20 річним красенем, з яким я познайомилася. За цей час він добряче поправився та постарів, але ж я розумію, що час йде, а ми не молодіємо і не шукаю собі когось на стороні.
До того ж те його «клуша» таке образливе для мене! Невже він вважає мене дурною, нудною чи нецікавою? Я розгублена й досі не можу наважитися розповісти чоловікові, що все знаю, бо не знаю, як мені бути далі. Розлучатися? А що з дітьми тоді? Жити й удавати, що все нормально? А чи довго я так витримаю?
Доки вирішила, що почну з власних змін, тому записалася до дієтолога та у спортзал, щоб хоч показати йому, кого він втратив!
