Моя мама говорила, що моя старша сестра народилася через рік після смерті бабусі, татової мами. Я народилася через рік після смерті тітки, татової сестри. Коли мама про те розповідала, я не приділяла тому уваги. Ну померли, шкода, але ж таке життя. Народилися, добре, радість така. Така закономірність, і з цим приходиться миритися. Коли я виросла і вийшла заміж, якось вже не пам’яталася та розмова з мамою.
З чоловіком ми жили добре. Щасливі разом, як говориться. У нього багато рідні жили поруч із нами. Тому коли облетіла сумна звістка, що двоюрідний брат чоловіка помер. Молодий чоловік, одружений, має маленького сина, і немає. Ми були шоковані. Тяжка втрата, довго звикали до того, що немає брата на світі. А через деякий час у другого двоюрідного брата народився син. Від тих пір почала помічати. Якщо хтось помер, на світ обов’язково з’явиться нова дитина.
Коли виросли мої діти, все повторялося. Помер мій брат, через деякий час народилося двоє дітей. Моя донька народила дівчинку. Братова дочка, котрий помер, народила сина. Закономірність, я думаю так.
Галина у свій час вийшла заміж. Мріяли. Що в них буде велика родина. Та час линув, а з дітьми все не виходило. Десять років жили разом, надія покинула їх. З часом охололі один до одного. Чоловік почав ходити на ліво. Коли Галина дізналася, відбулася велика сварка. Та жити разом більше не змогли. Галина врешті решт зібрала свої речі й пішла від чоловіка. Жити немає де. До батьків повертатися не стала. Знайшла собі невеликий будинок, за який просили платити символічну ціну. Щоб просто доглянутий був.
Галина зробила невеликий ремонт. Допомагав їй чоловік, який живе неподалік. Якраз в цей час захворів тато Галини. Хвороба невиліковна. Через місяць тата не стало. Галині весь час погане самопочуття. Боїться йти до лікарів. Помер тато, тому Галина боялася, що не дай боже і в неї знайдуть ту погану хворобу. Тому йти не збирається. Одного разу жалілася тітці, що в животі в неї безлад. Мабуть, дійсно хвора, що відтягувати, піде на обстеження.
Результати лікар повідомив, коли Галина сиділа на стільці. Якби стояла, то напевне упала. Вагітна чотири з половиною місяці. Звичайно буде безлад у животі, адже дитина рухається. А для Галини то велика радість. Адже думала. Що вона вже ніколи не зможе мати дітей. А тут з гарним чоловіком зробила ремонт у будинку, і на тобі, вагітна.
У визначений термін народився син. Ось тобі й закономірність. Як же не вірити в таке, коли життєвий досвід показує, що таке є на світі.
