Мабуть ні для кого не секрет, що у нас в народі прийнято вважати за істину те, що від неблагополучних батьків – путніх дітей не буде.
Чомусь саме так вважає більше 90% населення. І лише мізерна частина з ними не погоджується.
Розповім вам сьогодні нашу історію. Так ось, моя мама вийшла вдруге заміж. Народила мені сестру. За рік мій вітчим почав пия чити.
Ми змушені були втекти в іншу область. Там почали жити, як звичайні люди. От тільки гени від батька перейшли дочці.
Моя сестра ще з старших класів почала захоплюватися цигарками та алког ольними нап оями.
Ми з мамою нічого зробити не могли. Ми і сварилися, і плакали, і благали Віку припинити.
Навіть примусове лікування їй не допомогло.
Віка продовжила свою бурну молодість і навіть вийшла заміж за такого ж чоловіка. Всю вагітність вона вип ивала і палила. Ми хвилювалися, яку дитину вона народить.
Віка народила абсолютно здорового хлопчика. Лікарі були шоковані, а вона лише хитро усміхалася.
Через два місяці, Віка з чоловіком так нарозважалися, що отp _авилися газoм. Врятувати змогли лише мого племінника, який спав на балконі у візочку.
Так ось, моя мама слабо вірила, що її онук буде нормальним. І весь час повторювала, що в нього гени діда, мами і тата. Тому і він таким же виросте.
А от ми з чоловіком свято вірили в те, що зможемо дати дитині гідне виховання і він виросте справжньою гордістю.
Так і сталося. Михайлик ріс здоровим, активним і розумним хлопчиком. З відзнакою закінчив навчання в інституті і став лікарем.
А ще через десять років отримав звання заслуженого лікаря.
І на всіх своїх виходах в світ чи на публіку він повторює, що генетика на нього не вплинула, а все через те, що ми з чоловіком любили його усім серцем і вірили у нього.
Мабуть справді, сила віри і любові здатна створити чудо.
Тому будьте добріші і не робіть висновки про дітей, дивлячись на їхніх батьків.
