«Моя мама з вік0м зовсім 3дитиніла. Я виMушена була забрати її до себе»

Багато речей, які змінюють наше життя, стаються несподівано. Так було і в мене. Я давно живу сама в місті. Моя мама залишилася в селі. Усе було добре, поки жив тато. А потім тата не стало. Мама не змогла перенести одинокості – здитиніла.

Коли я приїхала її провідати, то зрозуміла, що далі її саму не можна залишати тут. Вона була безпорадна наче дитина. Їй був потрібен постійний догляд. Вона боялася самотності, боялася, що я знову поїду і залишу її наодинці з собою. Тому для себе вирішила – я забираю матір назавжди до себе.

Матір навіщось спакувала у свій клунок власну подушку і нову постіль. Я не заперечувала. Хай бере. Може, це її улюблені речі. А може, звичка – спати на своєму. Адже за все життя  мама нікуди не їздила на відпочинок і, слава Богу, не лежала в лікарні.

Вона жила тихим життям. Її уста завжди ворушилися. Уже дорослою я здогадалася – мама живе постійно в молитві.

Моїй мамі вже за вісімдесят. Вона дуже повільно ходить і тихо, наче киця. Коли переступає через невеликий поріг, то тримається за одвірок. Правда, в очах ще тліє вогник, який загоряється, коли я сідаю поряд, і ми разом п’ємо чай і розмовляємо про життя.

А ще вона любить тишу. Часто любить сидіти наодинці з собою і перебирати в руках намолену вервицю. А ще часто поправляє на руці обручку, бо пальці схудли, і вона сповзає . Також мама любить грітися на лагідному сонечку, всідається на канапі, де лягають його промені і наче спить. А насправді все чує і бачить. Тоді вона мені нагадує маленьке тижневе курча, яке ще не зовсім окріпло і набирається сил в дрімоті.

Після тижня перебування в мене вона врешті розслабилася і стала дуже потішною. Як метелик пурхала по кімнаті і жебоніла мені про все, що її досі тримає на землі. Вона цілком довірилася мені і раділа, коли я після роботи поверталася додому – бігла до мене і цілувала мене в щоку. Я гладила її сиву маленьку голову і ми разом йшли в кухню готувати вечерю.

З того часу, як у мене замешкала мама, моє життя також стало змістовнішим і в ньому наче стало більше світла. Я догадувалася, що тут не обійшлося без материних молитов, без її ангельської віри в добро і любов.

Моя квартира поступово перетворилася на квітучий сад завдяки моїй мамі. Скрізь панував затишок і спокій, що виколихувала у власній душі моя мама. Я була щасливою поряд з нею. Надіюся, вона також. Низький уклін тобі, моя дорога мамо.

Оцініть статтю
Дюшес
«Моя мама з вік0м зовсім 3дитиніла. Я виMушена була забрати її до себе»
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.