Мій хлопець був поруч рівно до того часу, поки на світ не з’явився наш малюк. Тоді мені було всього лише 19, а от йому 23. Коли дізнався про вагітність, то відразу заявив, що це порушує всі його плани. Нібито він хоче будувати кар’єру, їхати за кордон за кращим життям.
Якби в той момент біля мене не була матуся, то я навіть не знаю, як би пережила цю всю ситуацію. Та минуло пів року і я зустріла іноземця, що просто зачарував мене не лише своєю зовнішністю, а й характером. Після довгих залицянь він позвав мене з собою в Італію. Моєму щастю не було меж.
І кожен раз засинаючи, в уяві я малювала наше ідеальне майбутнє. Та всі мрії обрушилися в момент, коли я дізналась, що у планах коханого і близько немає забирати з собою мою донечку.
Такого повороту подій я аж ніяк не очікувала. Тож відразу навіть не знала що відповісти. Вирішили, що як тільки я погоджусь, через тиждень ми вже будемо в Італії.
І ось настав час оголосити своє рішення. Коханий заохочував мене піти з ним в нове життя, почати все з чистого аркуша. Я дивилась на свою малютку і не могла стримати сліз, вона у мене така солоденька. Та все ж хотілося бути щасливою, тому я наостанок поцілувала свою принцесу і попрямувала з валізою до виходу. По дорозі зателефонувала матері і сказала, що назавжди іду з цього міста, а дитину залишила одну в квартирі. Ключі в неї є. Відповіді очікувати не стала, адже знала, що нічого доброго не почую. Тоді дістала картку з телефону і викинула посеред вулиці.
На меті було почати працювати в Італії і пересилати мамі кошти на утримування дочки. Хоч таким чином буду причетна до її виховання. І тільки в аеропорті зрозуміла, якою паршивою людиною я стала. Зараз я сиджу поруч з чужою мені людиною, а в квартирі від плачу розривається моя кровинка. На щастя, ще не було пізно все змінити.
Я викликала таксі і попрямувала додому. Моя Оленка мирно спала. Я глянула на неї і гіркі сльози покотилися горошинками по моїх щоках. Невже це все хотіла зробити я? З того дня минуло багато років, а для моєї мами досі ця тема – табу. Вона навіть словом не дає мені обмовитися про той випадок. Мені б також хотілося не згадувати, та, на жаль, з пам’яті таке не зітреш.
