До сьогодні я була єдиною дочкою в сім’ї та єдиною внучкою для своїх бабусь і дідусів. Ніхто навіть уявити не міг, що моя мати вдруге стане матір’ю, навпаки — всі тільки й чекали, коли я подарую рідні внуків. Мою маму звати Людмила й у свої 45 вона таки змогла народити здорову дівчинку. Я ще змалечку хотіла сестричку, але отримати її у 20 аж ніяк не очікувала.
Не знаю, чи радіти мені чи плакати, бо у сусідів наша новина досі на вустах. Про мою маму ще й в газеті писали. Загалом, про нашу сім’ю вже знає весь район. Мені от цікаво, якщо в мене скоро народиться дитина, то вона ж мою сестру тіткою буде називати, хоча старша вона за неї буде всього на кілька років. Але поки до мого шлюбу, а тим паче до народження дитини ще дуже далеко.
Зараз я вчуся на юриста й спостерігаю по фото як моя мати бавиться з дитиною. Чесно кажучи, я трохи ревную, але це пусте. Ви б знали, як мої бабусі здивувались, а з татової сторони бабуся Анна взагалі почала говорити, що це не від її сина дитина. Пояснює все тим, що ж за стільки років більше не народжувала і щось підозріло, що так зненацька завагітніла. Тим паче цей період збігся з татовим відрядженням, тому у рідні виникали певні сумніви, однак потім вони швидко розвіялись, бо виявили схожості в обличчі з моїм батьком.
Щодо мене, то я дуже щаслива, що моя сім’я може знову відчути себе молодими й виховувати свою дитину наче вперше. Дивлюсь на тих і думаю, що я теж була б не проти народити у дорослому віці, бо коли діти покидають квартиру й вступають до університету, була б ще одна, яка потребує не меншої любові й уваги. А от бабусі мої таки не задоволені, певно через те, що у їхніх сусідів наша сім’я також на вустах.
