Нaйcmp _aшнiшa людина в моєму житті, яку тільки я міг зустріти – це моя власна мати. Всім своїм нутром вона нeн _aвидiлa чоловіків. Батько ж мій то й ще д ypень, яким мама крутить як тільки хоче, витягуючи з нього, на думку матері, найцінніший в світі ресурс – гроші.
В мене є старша сестра, яку вона виховала відповідно до власних переконань і саме тому сестра мамина менша та молодша копія. В сестри є машина та квартира, яку їй подарували, а також щомісячна грошова допомога від них же ж.
Я ж, в свої 16 років змушений був йти з дому та заробляти й виживати самостійно. Чому? Все просто – я чоловік. І байдуже, що вона мене народила. Я заслуговую її ненависті та не заслуговую її любові лише через те, що я народився чоловіком, а не жінкою.
Можливо саме така життєва ситуація призвела до того, що я досягнув всіх своїх цілей самостійно, бо іншого вибору в мене не було. Зараз я добре живу, в мене є квартира та кохана дружина, з якою ми щасливо живемо у взаємоповазі, любові та турботі.
Дружина з моєю мамою бачилася всього одного разу – це на нашому весіллі, яке мама благополучно зіпсувала і була дуже втішена своїм вчинком. Вона перевернула столик на коліщатках, на якому вивезли святкового торта. Не уявляю як, але вона зламала коліщатко, а потім торт перевернувся, через те, що стіл похитнувся. Вона була біля стола і була дуже задоволена тим, що зробила. Саме тоді дружина зрозуміла, чому я не хотів кликати матір на наше весілля.
Ми з дружиною зараз добре живемо. Квартиру купили вже давно, а зараз підбираємо машину для доньки, щоб вона їздила на навчання на власному авто. Взагалі на ВУЗ для доньки ми почали збирати гроші, ще як тільки дружина завагітніла. Один рахунок був створений для того, щоб відкладати на ВУЗ, а другий для того щоб відкладати на машину. До вступу нашою донькою до ВУЗу залишилося три роки і сума назбиралася кругленька на обох рахунках.
Як тільки моя мати дізналася про ці рахунки(я випадково бовкнув лишнього старшій сестрі, а та одразу розповіла матері), то більше спокою я не бачив. Вона почала телефонувати моїй дружині та вимагати, щоб та віддала один рахунок моїй старшій сестрі. Чомусь вона більше ніж переконана, що дружина заправляє нашим майном та бюджетом та навідріз відмовляється визнавати у спільне майно та бюджет.
В хід йшло все: скандали, істерики, маніпуляції, сльози, пр окляття. Раз навіть знайшли під порогом насипаної землі, а потім вона зателефонувала нам і сказала, що порчу навела і зніме її, лише якщо віддамо один рахунок моїй сестрі. Дружина сміється з цього всього, мовляв такої дурості вона ще не бачила. Але мені от не весело, коли хтось намагається виламати замок у вхідних дверях, поки нас немає дома, чи розбити вікно, щоб залізти в квартиру.
Ми вже вирішили, що продамо квартиру та переїдемо до житлового комплексу з охороною, куди не може пройти людина без спеціального ключа і бажано на поверх 4-5. А поки мене ця ситуація дуже бентежить, тому я вирішив піти та написати в поліцію заяву. Дружина мене підтримала. На мій подив дільничний не посміявся з мене, а навпаки підтримав. Виявилося в нього схожа ситуація.
З мамою провели виховну бесіду, після якої вона стала дзвонити моїй дружині та «радити» залишити мене, бо чоловік я поганий і точно її залишу з дружиною на вулиці. Проте дружина, навіть не слухаючи чергову мамину маячню, ніби то «погодилася» з нею та поклала слухавку, а потім розсміялася та сказала, що такого маразму вона не чула навіть від моєї матері.
Я надіюся, що це колись закінчиться і ми зможемо спокійно жити без маминих вибриків та шал ених вчинків.
