Мої свекруха та мама не зважали на мої слова та приходили до нас в гості тоді, коли їм заманеться. Мене це страшно дратувало і я багато разів повторювала, що так робити не слід.
Я вже не говорю про те, що такі візити без попередження показують всю невихованість та неповагу людини. Діло в тому, що моїй доньці шість місяців і вона дуже вередлива панянка. Особливо це стосується вкладань спати. Деколи доводиться її заколисувати дві години. Це рекорд був.
Тому я зробила для Олечки графік дня. Так рекомендував нам наш педіатр, мовляв дитина звикне до графіку і по годинах буде вже сама хотіти спати. Та й взагалі графік для дитини корисний, адже є чітке розуміння що і коли будете робити. Я такі зробила.
Їжа, сон, прогулянки, ванна. Все по графіку. І о боже! Оля спокійно засинала за десять хвилин на ручках, спокійно їла та почала переходити на прикорм. Але все псували моя мати та свекруха. Вони дуже хотіли зайти до нас в гості та побачитись з онукою, але не попереджали нас з чоловіком.
Часто приходили прямо під час заколисувань Олі. Вони то собі з онукою побавляться пів годинки, а потім ще дві я заколисую доньку і не висипаюсь. Адже дитина ще мала і встає по декілька разів за ніч. Але бабусям на це байдуже. Вони після роботи ввечері лише мають час і хочуть трохи побути трохи з онукою.
Якось, коли вони в черговий раз прийшли пізно до нас в гості без попередження, я якраз колисала Олечку та планувала нарешті піти спати, після вечері. Підійшла до дверей, подивилась розчаровано трохи на те, як вони там стоять і крутяться біля дверей, але, зрештою, впустила.
Поки бабусі зібрались біля колиски з онучкою та грались з нею брязкальцем(дуже класно, дитині спати треба, а ви її розігруєте, то ж тепер не засне до півночі), я придумала геніальний план, як провчити цих двох.
– Мамо! Ілона Романівна! Як добре, що ви прийшли зараз! Подруга щойно подзвонила та сказала, що в неї сталась дуже серйозна проблема і я не можу залишити її в біді! Ян! Бери машину і їдемо! Хутчіш!
Чоловік налякався та, швиденько зібравшись, ми побігли до машини. Сіли в автібку і тут Ян запитав:
– Куди їдемо? До Марти, чи до Іри?
– Їдемо в ресторацію ту, про яку я нещодавно тобі розповідала, а потім, напевно, на дискотеку. Або можемо погуляти нічним містом.
Ян здивувався, а потім зрозумів, що я це спланувала.
– Ну а що? Їм завжди головне до онуки прийти. Раз вже так хочеться їм Олю побавити, то дам їм можливість до самого світанку з нею посидіти.
Це був найкращі вечір та ніч! Я так давно мріяла про відпочинок, бо ж після пологів я одразу почала турбуватись про своє дитя. А це відпочинком гріх називати. Ми відірвались на повну та добре провели час.
Повернулись аж коли вже давно світанок був. Бабусі спали, а Оля вже оглядала своє ліжечко, повзаючи по ньому тихенько. З тих пір як моя мама, так і Ілона Романівна телефонують до нас перед тим, як прийти в гості, запитуючи, чи маємо ми на це час і чи не потурбують Олечку.
Тепер життя в рази простіше та спокійніше.
