Знаєте, моєму обуренню немає меж. Ми жили втрьох: мама, старша сестра і я. Батько нас покинув одразу після мого народження, а бідолашна мама тягнула на собі все сама.
Ми часто тижнями не бачили маму, адже вона працювала на кількох роботах, лиш би ми мали що їсти і в школі не виглядали гіршими за інших дітей.
Мама пізно поверталася додому, коли ми вже спали, а на роботу йшла з першими півнями, то ж і зранку ми її не бачили.
Та завжди так не буде. Ми підросли, вивчилися і знайшли роботи. А ще через кілька років я вийшла заміж і переїхала до свого чоловіка.
А от у моєї старшої сестри на любовному фронті зовсім не складалося. Чи то вона надто перебирала, чи просто її важкий характер жоден чоловік терпіти не міг, не знаю…
Так сестрі і минуло тридцять років, а вона все в дівках сиділа.
Одного дня до мене зателефонувала мама всі в сльозах. За маминим сильним схлипуванням я і не могла зрозуміти що трапилося. Тому я й не гаяла часу, і одразу поїхала до мами.
Це вперше за всі свої роки я чула такий мамин голос. Отже чекати не можна було, потрібно було з’ясувати що ж таке трапилося.
Коли я приїхала до мами – мама мені розповіла, що моя старша сестра Наталя влаштувала скандал і пішла з дому. Точніше полетіла.
Наталя познайомилася на одному із сайтів знайомств з чоловіком. Точніше сказати – з турком. Він їй писав гарні слова кохання, а вона і розвісила вуха.
Наталя забрала усі заощадження, які мама відкладала собі на чорний день, влаштувала скандал. Кричала, що і мама і я не бажаємо їй щастя. А вона любить Ібрагіма і їде до нього.
Мама не так ридала за грошима, які Наталя забрала, як за самою Наталею. Не даремно і по телевізорі показують, і в газетах пишуть, як наші українські дівчата потрапляють то у рабство, то у іншу халепу за кордоном.
То ж материнське серце не знаходило собі місця.
Скажу відверто, і я дуже хвилювалася за сестру. Адже ми рідні люди. Вона поїхала, навіть не сказавши куди і до кого. Ми не мали жодних даних, окрім імені того турка.
Наталя не телефонувала і не дзвонила більше трьох місяців. Мати зовсім себе з’їла з середини. Аж одного дня у двері хтось постукав.
На порозі стояла Наталя з тим самим Ібрагімом. Виявилося, що він приїхав до нас додому просити руки і серця Наталії.
Мати ледь не знепритомніла. Адже думками вже попрощалася з донькою.
А Наталя була така щаслива. Мені навіть дивно, що все склалося якнайкраще. Але от мамі подзвонити або написати хоч слово сестра то могла.
Ібрагім виявився хорошим чоловіком і дуже покохав нашу Наталю. Він навіть не змусив її приймати його віру. А більше того – переїхав жити до України і тут почав розвивати свій бізнес.
Я щиро рада за сестру, адже її очі сяють від щастя і кохання, але мамі вона нервів добре вимотала. Бідолашна за ці три місяці постаріла років на п’ять.
А у вас були схожі ситуації? Виходили знайомі заміж за іноземців?
