У нас з сестрою різниця не велика, всього два роки. Але мені здається, що ми взагалі різні. Віка з самого дитинства керувалася своїми бажаннями. Їй не важливо почуття інших людей, вона зважає лише на свій комфорт. Ще з дитинства мені це приносило дискомфорт. Адже я спокійна, завжди обдумую свої кроки, уважно вибираю своє оточення. Батьки завжди тримали нейтралітет, мовляв, кожен по своєму досягає цілей. Наша мама говорила, що я старша тому більш розважлива.
Та коли я вийшла заміж то ми з Вікою стали бачитися рідше, лише зрідка вона приїздила до мене гостювати. З чоловіком моїм, Сергієм сестра начебто знайшла спільну мову. Він інколи жартував, що хтось з нас не рідний, адже схожості нуль, що в зовнішності, що в характері. Та все ж спілкувалися вони нормально. Проте минулого року сталося непорозуміння, наслідки якого вийшли місяць тому.
Коли Віка зателефонувала й повідомила, що має нареченого, я за неї була рада. Сестра сказала, що має справи в нашому місті й тому приїде до нас на кілька днів, та не сама, а з нареченим. Ми з Сергієм погодилися, живемо у двокімнатній квартирі, тож розмістимося. Та вже на наступний день мій Сергій виставив нареченого Віки за двері. Річ у тому, що мій чоловік працює по дванадцять годин на день. Відповідно йому потрібно мати час, щоб відпочити, він лягає спати о десятій вечора, щоб набратися сил. А Віка зі своїм нареченим гуляли до опівночі, а тоді повернулися, діло молоде, я їм відчинила і попросила не шуміти. Та їм хотілося ще розваг, тож вони вирішили послухати музику, ще й доволі голосно. На моє зауваження ніяк не реагували. Тоді Сергій виставив за двері нареченого Віки, а вона назвавши нас занудами пішла за ним.
З того часу пройшло багато часу. Ми зустрічалися з сестрою у батьків, про той інцидент ніхто не згадував. І ось минулого місяця зателефонувала Віка і сказала, що запрошує мене на весілля, при цьому уточнила, що місце у ресторані лише для мене. Я звичайно її перепитала, чому не має місця для мого чоловіка, ми з ним сім’я. Сестра сказала, що то мої проблеми, на своє весілля вона запрошує лише тих кого хоче бачити. Я образилася й сказала, що тоді і я не прийду.
І ось минулих вихідних Віка вийшла заміж. На весілля я не поїхала. Хоча тиждень до того мені телефонували батьки й вмовляли приїхати, не руйнувати сестрі такий день. На мої доводи, що це не нормально, що подружжя не йде на весілля разом, вони не зважали. А тим більше в тій старій ситуації вони звинуватили Сергія, мовляв, він проявив неповагу. В результаті я ще й з батьками посварилася.
Тепер моя рідня не хоче спілкуватися зі мною. Мені дуже не приємно, що батьки ніколи не ставали на мою сторону. Я й сама тепер сумніваюсь у тому, що я їх рідна донька, бо ж як можна так розділяти, одна завжди винна, а іншій потурають у всьому.
