У нашій сім’ї сталася трагедія наші батьки зaгинули ще, коли моїй сестричці було одинадцять років, але я вже навчалася в університеті на першому курсі. Тому я опікувалася своєю сестричкою. Пройшли роки вона закінчила школу, закінчила університет. Коли у неї був випускний в університеті вона познайомила мене зі своїм хлопцем. Мені цей молодий чоловік чомусь відразу не сподобався, тому що він був молодший на шість років, і не серйозний. Через три роки він зробив пропозицію Юлі, я була проти цього шлюбу. Бо розуміла, що рано чи пізно він знайде заміну сестрі й розіб’є її серце. Все-таки вони побралися, зробили дуже дороге, шикарне весілля.
Після шлюбу вона дізналася, що вагітна. Коли повідомила для чоловіка, він зрадів. Під час вагітності чоловік дуже гарно за нею і дитинкою доглядав, хоча хотів піти з друзями погуляти. Коли Юля вже народила, ми з її чоловіком приїхали забирати з пологового будинку. Він привіз подарунок сто одну розу за сина. Наступних п’ять місяців все ніби було добре. Одного дня він прийшов з роботи й сказав, що їде у відрядження на тиждень, але цей тиждень затягнувся ще на тиждень, а потім взагалі не виходив на зв’язок. Моя сестра почала хвилюватися, що з ним щось сталося. Але я її заспокоювала кажучи, що з ним все добре. Я думала як її сказати, що він її покинув.
Ввечері, коли я гралася з племінником наважилася виказати свою думку, сестра спочатку не хотіла вірити в мої слова, ще й образилася на мене ми не розмовляли тиждень. Але вона все-таки прийняла цю гірку правду, що він проміняв її та дитину на іншу жінку. Вона написала йому, що хоче розлучитися, але він не відповів. Пройшло трохи часу Юля вже адаптувалася після цієї ситуації. Життя почало налагоджуватися. Коли він написав, що хоче побачити свого сина, сестра йому не дозволила. Вона сказала, що не дозволить зіпсувати життя для неї та для сина ще бодай раз. Він ще довго дзвонив до неї просив зустрітися, але все марно. Моя сестра подала на розлучення через суд. Суд йому заборонив бачити сина і сестра була тому рада, як і я.