Особисто не люблю точити теревені на пусті теми. Ціную свій час і час інших. Кожна моя хвилина розписана. Так я встигаю більше зробити корисних речей як для власного розвитку, так і для свого оточення. Навіть почуваю себе щасливішою, коли все встигаю.
Однак поряд живе сусідка, яка дуже любить поговорити про будь-що. Лиш би язиком почесати. Якось заглянула вона до мене в гості. Звісно, я її пригостила чаєм, як ведеться між сусідами. Поспілкувалися про поточні справи і я мені вже треба бігти на базар, бо багацько ще справ чекає на мене. Але вона не спішить – переливає з пустого в порожнє, перескакує з теми на тему.
Я вже по-всякому натякаю, що пора закінчувати це базікання. А вона наче не розуміє – все править своє. Не можу ніяк випровадити її з хати.
Розповідає, як вона вчора голубці крутила, яку підливу до них приготувала, яких дерунів напекла, як пляцок з ревеню їй до бляхи прилип і таке інше.
А потім взагалі перейшла всякі межі, коли дізналася, що я йду за тиждень у відпустку. Жінка зраділа і сказала, що так усе чудово складається – настали канікули і нема з ким дитину залишити. От тепер знає, хто з нею може побути.
Мене просто «вбило» таке рішення сусідки. Як вона може так спокійно розпоряджатися моїм часом? У мене є свої плани – невже вона про це не думає? Все, стосункам на такому рівні треба ставити край.
Бо мені вкрай надоїли її теревені та така безцеремонність, і я вирішила просто встати і йти по своїх справах, таким чином дати їй зрозуміти, що не всім цікаво слухати про її приватне життя та проблеми. Кожен повинен вирішувати власні питання сам.
Вона після цього випадку дуже образилася на мене. Почала уникати, а під час зустрічі навіть не віталася.
Я ніяк не реагую на її таку поведінку. Навіть рада, що так зуміла нав’язливу сусідку відшити. Я ціную свій час. Таким чином змусила її цінувати його теж – думала я.
Однак, на жаль, ненадовго. За кілька днів вона знову подзвонила в двері і сказала, що на базарі за вигідними умовами продається полуниця. Якщо купувати ящик, то кілограм виходить по 35 гривень. Це дуже дешево, бо вроздріб продається по 50 гривень.
– Давай візьмемо ящик на двох! Як ти на це дивишся? – затараторила вона.
Я мовчки відрахувала потрібну суму і сказала коротко: «Візьму». А про себе подумала, що ж зробити – сусідів не вибирають. Вона загалом добра людина, лиш свого язика не може припнути.
