Я переїхала від батьків минулого місяця, бо ж переїхала у гуртожиток від університету, в якому навчаюсь. Моя мати ще влітку говорила, щоб я поводилася тихо й подружилась з сусідами, бо в школі з однолітками мені не вдалось так і потоваришувати. Соромно зізнатись, але зі школи в мене друзів не залишилось.
Я була щаслива переїхати в нове місто й моє життя стартувало зовсім по-іншому, якби не одне але! До мене в кімнату підсадили таку економічну студентку, що такої ще не бачила. Вона навіть сірник не до кінця використовує, бо економить сірники. Я розумію, що в нашій країні ціни ростуть не по роках, а по місяцях, однак до такої міри доводити себе хіба розумно?
Якби ці її “заскоки” жодним чином мене не обходили, я б і не звертала на це уваги. Але ж вона намагається і мене привчити до економії. Після пар навіть вказує мені займатись відразу, поки сонце є — це ж безкоштовне джерело світла і так можна зекономити на лампах. Наче в гуртожитку є лічильник і нам від цього користі.
А найголовніше те, що її мати регулярно навідується до нас і всю суботу проводить у гуртожитку, бо допомагає Таїсії прибирати й пакувати харчі в контейнери. Ну що за сім’я така? Я вже думаю про те, аби винаймати квартиру, бо таке студентське життя мене не влаштовує. Її мати настільки набралась наглості, що сміє мене повчати, а ще запропонувала мені оплатити те, що вона й мої речі також прибирає. Я така люта. Поскаржилась коменданту, а вона їй натомість ще й підтримала! Уявляєте?
