Моя свекруха була золотої душі людина. Та от єдине, що не давало мені спокою – вона ніколи не кликала нас у гості.

Мама мого чоловіка Романа, моя свекруха, дуже хороша жінка. Я й не мріяла знайти таку підтримку у чужій мені людині. Ось наприклад розповім вам про благородний вчинок, який вона зробила для нас.

Якось ми з чоловіком надумали брати кредит на квартиру, оскільки розуміли, що на оренду просто нема сенсу віддавати гроші. І  Наталія Андріївна сказала, що докладе нам потрібну суму на житло і нам не потрібно буде «влізати» в борги.

Така щедрість і чуйність мене вражала. А коли у нас ще й з’явилась дитина, то свекруха взагалі нічого не жаліла для коханої внучки.

Грошей на квартиру в новобудові нам вистачило, та от на ремонт все одно довелося взяти кредит. Ми старалися, економили і перший внесок зробили доволі великий. А через пів року і взагалі все виплатили.

Та от було й те, що мене дивувало у поведінці Наталі Андріївни. Скільки років я вже заміжня за її сином, а в гостях до неї ми ніколи не були. Мені завжди було від цього трохи дискомфортно, та вирішила не пхати свого носа в чужі справи і не напрошуватися в гості.

Та ось одного разу трапилась така ситуація, що змусила мене все ж потрапити у її дім. Їй стало зле і вона викликала швидку, а потім зателефонувала нам прямо з лікарні і попросила купити їй необхідні речі.

Мене здивувало, що саме потрібно купити, витрачати гроші, а не взяти з її дому все, що треба. Та от ми з Романом обійшли всі магазинчики і придбали все необхідне, а тапочки такого маленького розміру не знайшли. Часу на пошуки не було, тож вирішили піти до свекрухи додому і забрати ті, що є.

В чоловіка були ключі. Ми відкрили двері і побачили те, чого ніяк не очікували побачити. З стелі і аж до підлоги звисало павутиння, на всіх поверхнях була купа пилу.

Ми зрозуміли, що знайти там щось неможливо. Тому поїхали по всьому місту в пошуках капців. А потім відправилися до хворої у лікарню.

Після цього випадку Наталя Андріївна почала пускати нас до своєї квартири. Та тепер і я не сильно горіла бажанням ходити туди. Декілька разів старалась навести там лад, та вже за декілька днів все було як завжди. Доньку я відмовилась туди приводити. Нехай краще тільки свекруха до нас приходить, як було раніше. Не потрібно дитині дихати таким брудом.

Оцініть статтю
Дюшес
Моя свекруха була золотої душі людина. Та от єдине, що не давало мені спокою – вона ніколи не кликала нас у гості.