З моменту мого одруження з чоловіком – у нас з його мамою не склалися стосунки. Хоча я справді дуже старалася бути хорошою невісткою, та стати як донька цій жінці.
Ми з чоловіком одразу переїхали жити до його батьків. Орендувати квартиру не захотіли, адже це дорого. З моїми батьками жити ми теж не могли, так як у мене ще троє молодших братів, а квартира двокімнатна.
На власне окреме житло у нас грошей не було. От тільки ми працювали і складали. Тому, що відкладали кожну копійку – то й одягалися на секонд-хенді.
Одного вечора, після роботи я втомлена прийшла додому. Дорогою додому я зайшла у кілька таких магазинів і купила нам з чоловіком трохи одягу на зиму.
Зокрема, це були теплі светри та теплі сорочки для чоловіка. Для себе я придбала лише теплі штани.
Я поставила пакет у нас в кімнаті і планувала випрати цей одяг на вихідних. Так як зовсім не мала сил, а ще повинна була готувати вечерю на всіх.
Коли ж в суботу я почала шукати кульок з покупками – не знайшла, його просто ніде не було.
Коли я уточнила в свекрухи, чи вона його не бачила, то почула:
– В моєму домі цього дрантя не буде! Якщо ти одягалася на смітнику, то мій син носити таке лахміття не буде!
Скажу чесно, то я дуже розлютилася. Я витратила досить велику суму на цей одяг, а та стара мимра просто викинула його в сміття.
А найбільш образливо те, що це був новий одяг і з етикетками, і я його купила за свою премію.
От як мені жити з такою людиною під одним дахом?!
