Зараз я не розмовляю зі своєю свекрухою та сестрою чоловіка. Все тому, що вона вважають, що я маю обов’язково позичати свій одяг Аліні, молодшій сестрі чоловіка, коли вона того забажає і ніколи не відмовляти.
Ми зараз вимушено живемо всі разом, через всім відому ситуацію в країні. Переїхати зараз не варіант, бо жити всім стане важче. Те, що ми змогли знайти роботу на новому місці – це взагалі щастя. Стільки моїх знайомих по країні втратили роботу і зараз безробітні. Тому доводиться терпіти своїх родичок.
Взагалі я старша за Аліну на три роки та при цьому наші фігури схожі. Але не характери. Вона не дає мені спокою та хоче зі мною дружити. Чомусь Аліна вирішила собі в один момент, що ми вже з нею подруги. Тому стала без дозволу заходити в нашу кімнату та ритися в моїй шафі, беручи що їй потрібно.
І я б може і позичала речі свої добровільно, хоча мені це дуже не подобається, але вона завжди повертає одяг зіпсованим. Буває настільки, що його вже не відновиш. І що тоді робити? Брати компенсацію, адже я купую небагато речей, проте брендових та якісних. Та й мама з Італії регулярно красу якусь передасть.
Про позичання косметики і мови йти не може. Це не гігієнічно, адже це саме ті засоби, що дуже індивідуальні. Тому косметика добре схована. Дуже добре схована, адже Аліна любить поритись та поперекидати всі мої речі в шафі, а потім взяти що їй потрібно і довго не повертати.
Одного разу я позичила їй свою сукню, адже вона йшла на весілля до подруги. І що в підсумку? Вона прийшла з плямою від вина та порваним низом сукні. Я тоді сильно розлютилась та сказала, що більше ніколи і нізащо не позичу Аліні речі.
Тоді вона побігла до моєї свекрухи, тобто своєї мами, та пожалілась, мовляв я дуже скупа та погана жінка. Та прийшла до мене та давай лаяти та обзивати такою і сякою. Вимагала, щоб я позичала Аліні свої речі та не вередувала. В них, бачте, в сім’ї заведено між жінками всім ділитись та не відмовляти.
Я пропонувала, щоб Аліна кидала гроші моїй мамі в Італію та вона там придбала б хороших якісних речей. Якраз мама багато речей з тих, що Аліна в мене позичала. Але ні. То ж треба свої гроші витрачати, а для чого це робити, якщо є я, яка має позичати безкоштовно.
Ми пересварились всі. Вони побігли жалітися моєму чоловіку, але він став на мою сторону та сказав, що я правильно роблю. Це мої речі і якщо я захочу, то можу не давати їм. Бо це лише мої речі. Назвав їх сильно нахабними. І тепер ми з ними не розмовляємо вдвох.
І знаєте що? Так жити набагато краще та спокійніше.
