Моя, тепер вже колишня, дружина була тією ще жінкою. Вона вміла отримати все що забажає. Але ні, не плідною працею, а хитрощами та солодкими словами.
Діло в тому, що вона прекрасно вміє читати людей: їх емоційний стан, хвилювання, поведінку. Могла визначити, що мене щось турбує лише глянувши на мене на декілька секунд.
– Антоне, любий… Я настільки сильно тебе кохаю, що навіть не уявляю життя, в якому не буде тебе. Ти мій всесвіт. Ти моє тепло та проміння сонця. Ти моя душа та радість. Ти той, з ким я неймовірно щаслива.
Тоді я думав, що вона зі мною щира. Ви б були на моєму місці, то навіть теж не запідозрили, що щось не так. От і я повівся. Тим більше, що казала вона це не періодично, а кожного дня. Дивилась на мене закоханими очима та говорила, обіймала, цілувала.
Я був готовий для неї на все. Захотіла сумочку від якогось бренду? Без проблем – купив, хоч і ходив на нічні підробітки. Захотіла в ресторан? Я тільки за. Захотіла відпочити? Поїхали в Карпати.
Ні в чому їй не було відмови. Настільки я був закоханий в цю панянку. І байдуже мені було, що відпочивав один-два дні на місяць.
Проте одного разу кохана сказала, що непогано було б переїхати в іншу квартиру, а цю здавати. Бо район в нас страшний(і це правда, тут не дуже безпечно).
– Сонечко, ти, звісно права, але в мене немає таких коштів зараз. То ж це буде геть не скоро.
– Якщо так, то давай я відміню всі свої записи до косметолога, записи на манікюр, педикюр та масаж. Зекономимо таким чином.
– Ні-ні, все добре, я щось придумаю.
Тоді мій друг запропонував переганяти автомобілі з Європи до нас в Україну. Це було ще в двітисячі вісімнадцятому, тому ми могли спокійно це зробити.
Переганяли б авто, а різницю з її перепродажу забирали б собі. Так би трохи попрацювати та й на квартиру б швиденько назбирав.
Проте на кордоні нас не пропустили. Я так і не зрозумів чому, але явно не через мене. Друг сидів у прикордонників найдовше, то я так зрозумів, що щось він натворив.
В підсумку я повернувся додому. Дружині не казав, щоб зробити сюрприз, але з другого боку розчарувати, бо ж даремно вона стільки для нас наготувала. Ми за дорогу й половини не з’їли.
Приїхав додому я вже дуже пізно, але я був здивований, адже у вікні квартири світилось світло. Подумав, може кохана зайнята чимось. Проте, зайшовши в квартиру, я побачив розкиданий одяг, взуття, спіднє. Не тільки моєї дружини… А ще й чоловічий також…
Це був, так званий, “добрий знайомий зі школи” моєї дружини. Ага, бачу, який він добрий і наскільки знайомий. Прямо дуже знайомий.
Я тепер розумію,чому вона мене весь час навантажувача роботою. Щоб з ним порозважатись, а з мене гроші й подарунки тягнути. Добре, що ми дітей не встигли народити. Тому розлучення було дуже швидким.
