Ми з дружиною живемо разом вісім років. У нас є донечка Олеся якій чотири роки. Дружина вагітна, ждемо синочка, спадкоємця. Все в нас із дружиною добре, але….
Моя теща, Віра Вікторівна, м’яко кажучи, мене не долюбляє. Після того, як теща побуде в нас, обов’язково сварки. І так завжди. Я вже не знаю, як їй догодити, щоб вона не налаштовувала дружину проти мене.
Коли ми з дружиною ще тільки зустрічалися, Віра Вікторівна не сприймала наші зустрічі серйозно. У неї на прикметі був наречений для своєї дочки. А коли ми повідомили про наше одруження, с тих пір терпіти мене не може. Заради своєї дружини, я їй пробачаю все, ну майже все. Але це не допомагає нам жити спокійно. От і сьогодні, прийшла, коли я вже пішов на роботу, що говорила моїй дружині, не знаю. Тільки коли зателефонувала мені, я зрозумів, теща в гостях. В голосі почув істеричні нотки, моя дружина плакала, щось говорила, але я не зрозумів що. Я відпросився в бригадира (адже всі знали, що дружина моя вагітна), і швидко пішов додому. Йдучи дорогою, думав, ось прийду, і скажу тещі, щоб вона не ходила до нас.
Прийшовши додому, квартиру відкрив своїм ключем і тихо зайшов. Дружина сиділа на дивані, а Віра Вікторівна стояла над нею і говорила, що я поганий, ледачий, щоб кидала мене і повернулась додому. А той хлопець, за якого вона хотіла видати її заміж, ще не одружений.
Такого я стерпіти не міг, навіть заради дружини. Ми дуже гучно посварились, і я вигнав тещу з нашого дому. Дружина плакала, говорила, що кохає мене, але ж і мама в неї одна.
Заради спокою моєї вагітної дружини, я переступив через себе, і згодом почав спілкуватися з Вірою Вікторівною. Адже моя сім’я це найдорожче, що в мене є.
