В якийсь момент мене почала дратувати рідна тітка. Не знаю, чому, але вона вирішила, що ми потребуємо її допомоги. Ви зараз подумали, що вона надумала давати нам гроші або ж передавати продукти, та ні. Все, на що вона розщедрюється, це старі речі, які нікому в їхній сім’ї вже не підходять.
Час від часу вона завалюється до нас із величезними торбами, набитими одягом. Я б не проти поносити щось не нове. Та ви просто не бачили тих речей. Все настільки старомодне і поношене, що навіть не знаю, на які випадки життя мені знадобляться такі «прикиди». Я вже сто разів казала, що не треба нам нічого привозити, самі не знаємо, куди таке дівати. Та вона тільки ображається. Бачте, хотіла добро зробити, а ми не оцінили.
Спочатку я намагалась якось перешити той одяг, віддати бездомним. Та цього всього була така кількість, що я вже не знала, куди стільки й сплавити можна. Мій чоловік уже мозолі натер від тих сумок, які він кожного місяця совав на смітники. А дочка моя постійно тільки сміється з цього всього. Каже, що як візьме якусь модну кофтинку з блискітками, як піде в школу, то всі попадають від її краси.
Я вже просила маму поговорити із своєю сестрою, та вона чути не хоче навіть її. Напевно, думає, що це її покликання робити нам «подачки». Інакшого пояснення я тут не бачу і що робити з цим теж не знаю.
