У мене був найкращий чоловік і прекрасна донька, яка вже мала своїх чудових діток. Я відчувала гордість за те, що можу назвати себе щасливою людиною.
Але у кожній бочці меду є ложка дьогтю. І для мене цим дьогтем був зять Іван. І не просто ложкою, а цілим черпаком.
На 2 курсі університету моя донечка Юлія вийшла заміж за юнака, що був старшим від неї на 5 років. Ми ніколи не вказували їй, з ким зустрічатися, а проти цього чоловіка взагалі не мали нічого не проти. Він був достатньо забезпеченим, аби утримувати сім’ю: гарно оплачувана робота, окреме житло, та і досвід за плечима.
На весілля наша сім’я особливо не витратилася, Ваня все оплатив сам: і святкування, і весільну подорож. Коли віддавали доньку заміж, всі заздрили такому вдалому шлюбу. Скоро Юля завагітніла і ми очікували появі маленького чуда.
Спочатку все було гарно. Жили мирно. А вже, коли пара мала двоє діток, то я все частіше почала помічати сум в очах доньки. Вона ж завжди переконувала, що все добре. Та материнське серце відчувало щось зле.
Скільки ж я разів намагалася усе розвідати. Часто доводилося розпочинати щирі посиденьки на кухні допізна. Образливо було усвідомити, що донька не довіряє мені і не хоче поділитися причиною своєї печалі.
З часом я все ж таки дізналася, у чому річ. Як виявилося, Іван у відкриту почав зраджувати Юлі. Він навіть не напружувався з придумуванням відговорів. У мене був шок.
Одного разу я приїхала на вихідні в гості до дітей. Донька знову була не в гуморі, а я не розуміла, чому. Адже, я приїхала допомогти, а не завадити. Насправді, мені ж хотілося ще й вивідати причини суму моєї кровиночки.
За ці дні я помітила купу страшних моментів їхнього сімейного життя. Юля завжди у всьому слухалася Ваню, не висловлювала свою думку чи ставлення до чогось. Навіть коли він приходив пізно і пахнув жіночими парфумами, вона мовчала. Якось я на власні вуха чула його ласкаву розмову з іншою жінкою.
В той момент я все зрозуміла. Скоро підійшла до Юлі і все детально розказала. Та вона на мої аргументи закрила очі. Ніби рожеві окуляри вдягнула. Як можна так підносити людину, що відрито завдає тобі болю? Я усвідомила, наскільки любов затуляє людям очі… або рота.
Прекрасно розумію, що він гарний батько, відповідальний як у фінансовому плані, так і в духовному. Та мені набридло дивитися на цей цирк і я зробила те, що зробила б на моєму місці кожна мама. Я підійшла до нього.
На мій подив, Іван не став навіть відмовок придумувати. Впевнено сказав, що всі мої підозри – правда і, що я не маю права лізти в їхнє особисте життя. Якщо так живуть – значить їх все влаштовує. Він визнав, що не ночує вдома, має різних жінок на стороні, але обов’язки батька виконує і забезпечує сім’ю як годиться. Тож і причин скаржитися не має бути.
А коли я почула, що Юля про все знає і нічого проти не має, мій світ перевернувся догори ногами. Або я якась не така, або молодь нині зійшла з розуму.
Короче кажучи, втручатися я не хочу і не буду, а от в гості тепер чекатиму тільки онуків, щоб зайвий раз не бачити ту огидну людину. Якщо комусь і під силу терпіти знущання, так це точно не мені. І де тепер ті люди, які заздрили чорною заздрістю появі такого зятя?
Ніякі гроші на світі не виправдають зраду!
