Нещодавно ми з дружиною зробили одну невеличку покупку – квартиру. Правда вона була однокімнатна, та і це було справжньою розкішшю.
Гроші збирали ми давно, тож можете уявити, якою була радість коли все вдалося. Та і все ж не обійшлося без допомоги. Трішки взяли в кредит, трішки позичили у друзів. Так що на цьому все не закінчилося. Потрібно заощаджувати, аби все віддати.
Далі ми жили, заощаджуючи на всьому, нічого зайвого собі не дозволяли. Та і це нам не заважало бути щасливими людьми. Адже що може бути краще за власне житло? Новосілля також не влаштовували, аби зайвий раз не витрачати кошти.
Та от мої батьки і батьки Оленки обурювались, чому це ми не святкуємо таку солідну покупку. Щоб краще жилося, потрібно гарно посидіти в новій домівці. Ми довго і нудно пояснювали, що на це у нас зараз нема фінансів. Та вони сказали, що все ж прийдуть самі і родичів прихватять із собою.
То виходить, що нам окрім тих боргів, що вже є потрібно влазити у інші, аби просто «виставитися» перед родиною? Невже не можна зрозуміти, що ці прийняті традиції давно віджили своє і не потрібно перед кимось чимось вихвалятися, якщо нема можливості це робити?
