Ми з моїм чоловіком Олегом знаємо один одного з пелюшок, адже ми виросли по сусідству. Наші батьки все життя дружили, завжди підтримували один одного. Ми з Олегом росли разом, у дитинстві нас дражнили, що ми наречені. Бувши малими ми не звертали на то уваги. Його батьки казали мені невісточко, а коли він приходив до мене гратися, то батьки мені казали: «Йди зять наш прийшов.»
Коли підросли то дружити не перестали, але вже сердилися коли нам так говорили. Крім дружби ми нічого не розглядали. Дійсно жодна з подружок так мене не знала, як знав Олег. Так і я про нього все знала, про його таємні справи.
Час спливав шкільні роки закінчилися й ми з ним роз’їхалися по різних містах. Так склалося, що ми не бачилися майже три роки. Спочатку спілкувалися телефоном, але все рідше. У кожного з’явилися свої друзі, свої нові інтереси. На ювілеї моєї мами ми нарешті зустрілися. Мушу визнати він дуже
змінився, став ще кращим та привабливішим. То літо ми провели разом, у нас зав’язалися романтичні стосунки. Подружки з мене жартували, що я їздила, їздила та й до Олега повернулася. А дехто поза спиною шептався, що я на його статки кинулася, щоб після заміжжя ніде не працювати. Дійсно сім’я Олега була однією з най багатших у селі. Але ми з ним не звертали уваги на злі язики.
Коли ми закінчили навчання, Олег зробив мені пропозицію. Я звичайно погодилася. Весілля відгуляли пишне, мої батьки і його добре вклалися. Проте в селі все одно говорили, що все коштом його сім’ї. Батьки нас заспокоювали, що в селі завжди говоритимуть, а ми маємо не звертати уваги.
Все в нас добре, свекри віддали нам частину свого бізнесу. Мій Олег гарно справляється, розвиваючи справу батьків. Я ж спочатку хотіла йому допомагати, але ж не маючи досвіду не лізла. Та й поки немає дітей хочеться просто пожити для себе, світ побачити. Але з’явилося одне але. Чоловік мені заявив, що мені потрібно знайти роботу за фахом, або ту яка мені до вподоби. Я не надто тому зраділа. Та найбільше мене збентежило те, що мої батьки на стороні мого чоловіка. Для них важливо, щоб я не сиділа у чоловіка на шиї. Кажуть, щоб я могла сама задовольняти свої потреби. А ще в них умова, щоб робота була офіційною, щоб стаж йшов, адже думати про майбутнє потрібно. Та я вважаю, що ще занадто рано думати про пенсію.
Олег же мені говорить, що працювати мені потрібно не заради грошей. Їх він мені не жалкує, просто він хоче, щоб я розвивалася, а не сиділа без руху. Проте я не в захваті, як можна розвиватися працюючи, час тоді де брати на розвиток. Поки що ми не дійшли спільної думки, я звичайно розраховувала на підтримку батьків, а вони, бач, стали на сторону мого чоловіка.
Мої батьки підтримали мого чоловіка, а не мене. Я такого не очікувала
