Це зараз я уже дорослий та самодостатній чоловік, у мене є дружина, діти, я займаю хорошу посаду. Але так було не завжди.
Мої батьки покинули мене в супермаркеті. Спочатку я думав, що я просто загубився, та коли мене привели до адміністрації та декілька разів оголосили про те, що знайшлася дитина, ніхто за мною так і не прийшов. Ріс я в злиднях, батьки не могли знайти нормальної роботи та власного житла у них не було. Та хоча мені тоді було лише 5 років я розумів, що ситуація критична.
В той день я сказав, що голодний та батьки повели мене в супермаркет буцімто, щоб купити мені їжу. Вони були дуже сердиті та не дозволяли мені нічого брати. Батько тоді дуже сердито на мене поглянув та сказав, що все через мене. А що через мене я так і не зрозумів. Потім вони залишили мене біля холодильника з молоком та сказали, щоб я нікуди не йшов.
Я слухняно стояв там аж поки мене не помітив адміністратор супермаркету. Він запитав де мої батьки, а я сказав, що не знаю, тоді ми пішли до стійки адміністрації та по гучному зв’язку покликали моїх батьків, але вони за мною не прийшли. Тоді адміністратор купив мені булочку, бо я був дуже голодний.
Після того я потрапив до дитячого будинку та кожен день чекав на маму та тата. Але вони довго не приходили.
Якось до дитячого будинку прийшов батько. Але він прийшов не для того, щоб мене забрати, він просив вибачення, намагався пояснити їх з мамою вчинок. У мами навіть не вистачило сміливості поглянути мені у вічі після того, що вона зробила. Батько сказав, що вони не планували народжувати дітей та не знали, що буде так важко. Вони не змогли б мені дати ні даху над головою, ні прогодувати, ні одягнути.
Додав, що мене звідси заберуть більш достойні батьки та життя у мене складеться добре. Я дуже сильно плакав, не вірив, що мої батьки покинули мене назавжди. Це все відбувалося наче не зі мною, я наче дивився про себе кіно, у сценариста якого взагалі було відсутнє почуття гумору.
Мене всиновили хороші люди та моє життя дійсно склалося добре, своїм біологічним батькам я можу бути вдячний хіба що за те, що вони народили мене на світ.
