Я маю дві донечки. Різниця у віці між ними в п’ять років. З молодшою ніколи проблем не було. Софійка завжди така працьовита, доброзичлива, у всьому допоможе, підтримає. Чого не можна сказати про старшу Тоню. Такої милості від неї не дочекаєшся.
Я не раз задумувалась, у чому причина такої різниці між дітьми. Та найбільшим парадоксом було, що такі різні люди, але обоє досягли, того чого бажали в житті.
І от напередодні різдвяних свят почали з’їжджатися гості. Традиційно збиралися на дачі в селі.
Увечері всі були на місці, повечеряли, а на ранок думали, чим то зайнятися. Софія хотіла прибрати в погребі і заодно взяти собі декілька консервацій, які вона зробила ще влітку.
Та от допомагати Соні із прибиранням погребу ніхто не рвався. Чоловік ніколи не виявляв хист до роботи. Сидів у ноутбуці, зайнятий своїми справами. Тож дівчина не стала довго просити і пішла сама.
Я вирішила підбурити Тоню піти допомогти, адже тоді й вона зможе собі взяти щось із закруток. Та й чоловік її намовляв піти взяти щось на закуску. А дівчина лише засміялась, тоді взяла листочок із ручкою і почала писати, як огірки робити:
– Ось бачиш. Оце такий рецептик, літом візьмеш папірець і побіжиш на огород заготовляти продукти. А поки можеш Соні допомогти, то вона поділиться з тобою.
– Та що ти оце придумала? Я нібито відпочивати сюди приїхав, а не погреб мити.
– Ну, то дивись як все просто: тобі не треба – мені тим більше.
Та й далі стала зависати донька у телефоні. Я мало не розреготалась при дітях. Оце так характер у неї. За мить зять подумав і сказав:
– Ну добре, ходімо разом зробимо і так швидше буде.
Як висновок, і Софія, і Тоня поїхали з однаковими торбами. Тільки Соня все зробила сама, ще й з сестрою поділилась і була страшенно замучена, а Тоня ніби й послугу чоловікові зробила, а продуктів повезла не менше.
