Я часто чую від своїх подруг та колег по роботі скарги на їхніх чоловіків. Всяке у них буває від незначних випадкових образ до бійок та гучних скандалів. Як вони примудряються продовжувати жити з такими чоловіками я не розумію. Як на мене, й дня б не витримала.
Дякувати богу, що мені пощастило. Мій Арсен, у порівнянні з іншими, просто ідеальний. Ми живемо разом уже сім років. Маємо сина Дмитрика. Все в нашій родині добре та дружно. Ніхто ніколи не свариться, завжди мирно вирішуємо суперечки та спільно приймаємо важливі сімейні питання.
Я усвідомлюю своє щастя та стараюся бути хорошою мамою й доброю дружиною. У нашому домі завжди затишно та чисто, а на кухні пахне пирогами й смачними стравами. Для своїх хлопців стараюся аби їм було смачно.
Так би й жили душа в душу, якби не одна проблема. Арсен уже був одружений. Від першого шлюбу має дочку. З дитиною спілкується та підтримує матеріально. Через що він пішов з родини я не знаю. Чоловік не розповідав, а я й не допитувалася. Найбільше мене непокоїть той факт, що із першою дружиною він не розлучився.
Мої рідні постійно жартують над нами стосовно весілля. Я на це не зважаю, але моя мама сильно хвилюється. Їй здається дивним той факт, що ми ніби живемо утрьох: я, Арсен та його дружина. Свого чоловіка я кохаю та довіряю йому повністю. Та все ж треба зважитися на цю неприємну розмову та розставити всі точки над «і».
