В дитинстві я була найщасливішою. У мене було все, про що тільки можна мріяти дитині. Я була єдиною дочкою у своїх батьків. Вони мали гарний заробіток, тому дозволити собі могли майже все. Взагалі в нашій сім’ї було достатньо багато грошей.
Мої батьки виросли в багатодітних сім’ях. Тому родичів у мене було дуже багато. Вдома постійно були якісь гості. Батьки були добрими, гостинними, наш будинок завжди був повним родичами. Вони завжди мені здавалися щирими. Але часто у моїх батьків брали грошей в борг. Але не маленькі, а навпаки, досить великі суми. Тільки ось повертати ці суми вони не сильно спішили.
Та коли мені було 14 років я стала повною сиротою. Так сталося, що мої батьки потрапили в аварію та загинули. Й мене забрали до дитячого будинку. А я так не хотіла туди їхати ще в такому стані. Тому вирішила зателефонувати родичам, щоб мене забрали. А вони з добрих людей, які постійно були у нас, перетворилися у бездушних. В такий момент всі відвернулися від мене. Деяким я телефонувала, а вони навіть не відповіли.
Мене врятували від такого життя сім’я продавчині тітки Надії. Вони приїхали до дитячого будинку, де була я, зробили всі необхідні документи та удочерили мене. А по приїзду до них додому я дізналася, що мене жде ще й нова п’ятирічна сестричка. Моя нова родина не мала гарних статків, іноді їм на буханку хліба не хватало. Як виявилося, раніше моя мама також дуже сильно допомогла тітці Надії. Вона влаштувала її чоловіка Миколу на дуже гарну роботу з пристойною оплатою праці.
Мої батьки гарно мною займалися. Хотіли, щоб я отримала гарну освіту. Тому я й навчалася в престижному ліцеї. Мої нові батьки просто чудові люди. Вони мені сказали, що я в будь-якому випадку довчуся в ліцеї попри всі незгоди. Я звичайно була проти, вмовляла, щоб мене перевели до звичайної школи, бо розуміла, що вони не зможуть платити за мене в ліцеї. Та, крім того, у них є ще одна донька, яка також потребує багато уваги та затрат. Вони бідні працювали вдень та вночі щоб ми з сестрою були гарно вдягнені та вчилися в кращому навчальному закладі міста. Це просто чудові люди. Я вдячна долі, що мене в такий час забрали та підтримали мої зараз найрідніші люди. Вони допомогли нам сильно поріднитися моєю вже рідною сестрою.
Зараз мені вже 25 років і я маю гарну посаду в престижній компанії. Заробляю достатньо та забезпечую себе повністю сама. Рада й допомогти своїм батькам. Купила їм дачу та новий автомобіль. Нехай їздять та відпочивають. Вони цього заслужили. Також допомагаю своїй молодшій сестричці та плачу за її навчання.
Ще однією новиною для мене було те, що нещодавно об’явилися мої родичі. Вони дізналися, що в житті я гарно влаштувалася й почали телефонувати та цікавитися моїм життям. Мене це так розізлило, що коли мені вкрай необхідна була їхня допомога, вони й телефони відключали, а зараз знову я стала частиною сім’ї. Тому я сказала, щоб більше мене ніколи не турбували, та забулися про моє існування.
У мене є моя родина, й більше мені нікого не потрібно. Я їм вдячна всім своїм життям за те, що врятували від дитячого будинку та допомогли реалізуватися.