Я живу з двома синами Вадимом та Юрком. У нас трикімнатна квартира, у кожного є своя кімната. Поки мій чоловік був живий мій чоловік був живий, а діти малі, то хлопчики жили в одній, ми в другій, а третя була як зала. Та з часом кожному був потрібен простір. Тож Вадим і Юра перейшли жити в окремі кімнати. Всіх це влаштовувало, кожен мав особистий простір, ніхто нікому не заважав.
Три роки тому Вадим одружився, невістку привів до нас. Ми з Юрком були не проти, вони в себе в кімнатах, ми по своїх. Я кожен день на роботі допізна, Юрко на навчанні, він на четвертому курсі Університету. То ж не мішали один одному.
Два роки тому народився мій онучок Назарчик, наш щебетунчик. Оля, невістка була в декреті, весь час біля малого. А коли я поверталася то бавила, щоб вона трішки відпочила. Та коли Назарчик підріс то більше йому подобалося бавитися з Юрком. Лише той з навчання прийде, маля вже в нього в кімнаті. Я бачила, що і Юрко його любить, любив з ним час проводити, коли був вихідний то лише він з ним ходив на прогулянки. Отак ми й жили великою дружною родиною, я раділа, що маю таку сім’ю.
Та виявилося, що не все в нас так гладко. Якось за вечерею Вадим почав говорити, що їхня кімната затісна для них трьох, а от Юркові забагато простору. Юрко одразу сказав, що готовий прийняти Назара до себе. Та Вадим запропонував просто помінятися кімнатами. Молодшому ця пропозиція була не до душі, тому він одразу її відкинув. Адже він понад десять років у ній, ремонт зробив на свій смак.
Тоді цю тему й закрили. Так мені здалося, адже кілька вечорів я не чула нічого про обмін. Та це лише переді мною все було тихо, а коли я на роботі, то виявилося між синами сварки. Того дня до мене зателефонувала невістка й сказала, що Вадим з Юрком зчинили такий ґвалт, що вона з Назаром пішла на двір. І вона не знає як їх заспокоїти.
Відпросившись у напарниці я помчала додому. Поки змогла всунути ключа у двері квартири то почула частину їхньої розмови
– Ти геть знахабнів, зайняв найкращу кімнату й радієш. Ти думаєш, що ти молодший і квартира тобі належатиме? А це вже ні! Чого це я маю поступатися, я такий же син як і ти. А ти егоїст, сам досі сім’ю не створив і мені на зло робиш, перед мамою святошею ходиш. – кричав Вадим.
– Перед тим як сім’ю створювати потрібно було задуматися, як ти маєш їх забезпечувати, теж мені герой, привів до материної квартири дружину й дитину й господаря включає. – це вже Юра.
Якраз я зайшла у квартиру, сини одразу розвернулися й пішли по своїх кімнатах. Я по черзі говорила з кожним. Вадим твердить, що Юрко має йому поступитися, бо в нього сім’я, а молодший студент, йому багато не потрібно. Юрко сказав, що тепер нізащо не поступиться, він вважає, що Вадим поводиться не по чоловічому, як істеричний підліток.
Що робити в цій ситуації я не знаю, мені жаль обох. Вже два тижні у квартирі гнітюча атмосфера. Що робити я не знаю, але розумію, що маю це вирішити, поки, ще жива, бо ж без мене вони приб’ють один одного.
