Діти бувають дуже 3лими у своїх насмішках та можуть завдати сильного душевного б0лю навіть не підозрюючи про це.
Так було зі мною в школі. Здавалося, що сміятися наді мною, улюблена розвага моїх однокласників та й не тільки їх. Учні інших класів теж отримували справжнє задоволення вигадуючи черговий жарт. Здавалося, вони змагалися між собою хто найдотепніше пожартує.
Я був наймолодшою дитиною своїх батьків. В той момент, коли вони дізналися, що мама мною вагітна вони вже не планували дітей, бо у них й так їх було четверо. Я доношував одяг за старшими братами, а інколи й сестрами, відповідно виглядав дуже кумедно в сорочках з мереживом. Я погано бачив та носив величезні окуляри.
Я мріяв що закінчу школу та більше не відчуватиму сорому. Роки тягнулися дуже повільно та, коли нарешті святкували випускний, мене там не було. Та ніхто й не помітив моєї відсутності, всім було не до мене.
Пройшло 15 років та якось я отримав повідомлення в соцмережах він старости нашого класу. Побачив повідомлення від Поліни не одразу, в коли прочитав, то відповів, що прийду на зустріч із задоволенням. Певно, вони очікують побачити затурканого хлопця в одязі з чужого плеча та величезних окулярах.
Настав вечір випускників, я закінчив усі свої справи, зібрався та поїхав до ресторану, адресу якого мені скинула наша староста Поліна. Коли я підходив до того закладу то бачив у вікно, що зібрався майже увесь наш клас, вони щось жваво обговорювали, дехто був за столом, дехто на танцмайданчику.
Коли я зайшов в приміщення, то помітив, що всі погляди прикуті до мене. Дівчата дивилися закоханими поглядами, а хлопці не могли мене ніяк впізнати. Лише коли я підійшов ближче, то вони всі дуже здивувалися, впізнавши в мені свого колишнього однокласника.
Мене лестила така увага. Мої зміни дуже вразили тих, хто колись ставився до мене з неповагою Дівчата, які в школі сміялися з мене тепер мріяли, щоб я на них хоча б поглянув.
Після закінчення школи я почав роботу над собою. В першу чергу зайнявся своїм здоров’ям, потім взявся за створення фінансового добробуту. Тепер я чудово заробляю, більше не ношу окуляри та регулярно займаюся в спортзалі.
Поспілкувавшись деякий час зі своїми однокласниками я зрозумів, що рівень їх інтелекту за ці роки зріс несуттєво та мені немає про що з ними розмовляти. Я сказав, що у мене справи та пішов, а мої однокласники так і залишилися стояти з розкритими ротами.
