Моїй мамі сорок шість років. Вона нігде не працює. Останні раз мама заробляла гроші, коли їй було тридцять три. Вона продавала пиріжки на базарі. Зараз вона живе в квартирі бабусі, тобто — її мами. За все платить бабуся. Вона отримує пенсію, продає вишивки та підробляє прибиральницею в аптеці. Бабуся має близько восьми тисяч в місяць. За ці гроші живуть вдвох.
Бабуся любить маму надзвичайно сильно. Вона все життя опікає її. Коли мама вчилася в школі, бабуся робила з нею уроки до випускного класу. В університеті писала за маму курсові та дипломні. Бабуся знайшла для мами чоловіка. Вона збирала доньку на побачення: фарбувала, крутила волосся, одягала.
Мамин шлюб довго не протримався. Вони прожили три роки разом. Бабуся кожен день приходила прибирати в їхній оселі, бо мама нічогісінько не вміла робити. Вона готувала декілька страв, прала речі, прасувала, розвішувала їх, а потім складала у шафу.
Батько намагався звикнути до такого способу життя. Бабуся почала насідати на молодих. Вона хотіла внуків. Через рік з’явилася я. Тепер бабуся дивилася ще й за мною. Мама навіть не годувала мене. Вона зціджувала молоко.
Мамині будні не вирізнялися фарбами. Вона дивилася турецькі серіали цілими днями. За переглядом телевізора, їла безліч цукерок, шоколаду та мармеладу. Мама почала стрімко набирати вагу. Щось змінювати не хотіла. Її все влаштовувало.
Батько не зміг змиритися з таким життям. Він напивався до без тями. Все зароблене витрачав на випивку. Мама не звертала увагу на батька. Поки є бабуся, їй все одно на все. Батько пішов від мами. Він отримав від мами половину квартири. В ній доживав свій вік.
Мама повернулася до бабусі. Вони продовжили жити звичайним життям. Я не могла довго з ними залишатися. Коли мені виповнилося шістнадцять, я втекла в інше місто на навчання. Жила в гуртожитку, вчилася на кухаря. Зі своєю рідньою спілкувалася рідко.
Моя мама не думає про своє майбутнє. Вона не згадує вік бабусі. Рано чи пізно бабуся відійде в інший світ. Що буде з мамою? Я точно не буду її доглядати. Вона доросла, здорова жінка, яка сидить вдома все життя. Коли бабусі не стане, я покладу її в психіатричну клініку. Не може нормально людина все життя дивитися телевізор і нічого не хотіти.
Ми з чоловіком часто згадували мою матір. Він виступав проти моїх ідей. Думав, я злюсь на маму, тому не хочу про неї попіклуватися. Його думка кардинально змінилася після візиту до моєї рідні. Чоловік ще довго ходив шокований. Нарешті він мене зрозумів.
Ми думаємо заздалегідь підшукати лікарню для мами. Є заклади, які беруть пацієнтів до себе на все життя. Нам треба саме така. Хотіли зайнятися цим найближчим часом, але плани довелося змінити. До бабуся підкрався інсульт. Вона лежала в лікарні, поки мама сама, безпомічна ходила по квартирі. Вона не розуміла, чому їжа не з’являється, де чиста одежа і куди ділася бабуся. Вона, як дитина трьох років, тільки в тілі дорослого. Я не мала бажання дивитися за мамою. Мені огидно дивитися на людину, з якої зробила морального інваліда. Бабуся роками руйнувала індивідуальність мами. Вона не давала їй свободи в діях. Особистість мами зруйнувалася, так і не створившись. Без бабусі мама, наче без рук та ніг. Їй життєво необхідна людина, яка буде з ложечки її годувати, холодити чай і ростеляти ліжечко.
Я довго думала, яким словом назвати стосунки моєї матері та бабусі. Зараз знаю — гіперпіклування. Бабуся не давала мамі самостійно робити кроки. Вона придушувала будь-яку самостійність мами. Зі мною такого не було. Я пам’ятаю життя з ними двома, як старший сон. Бабуся питала, куди я йду, з ким, просила показати всі зошити, перевертала мої шафи з одягом. Вона шукала мого щоденника. Бабуся хотіла позбавити мене особистого простору, щоб я її слухала. Я сама готувала собі, прала, прибирала, але постійні обшуки погано впливали на мою психіку. Можливо, я завжди прагнула свободи, тому не піддалася тиску бабуся і втекла. Мама слабка жінка. На неї не потрібно сильно тиснути. Достатньо дмухнути і вона здається.
Я б хотіла пожаліти маму, але в мене не виходить. Я рада жити окремо. Ніколи не візьму опіку над мамою. Я знайду їй хороше місце і здам туди, після смерті бабусі.
