Можливо ви вважатимете мене безсердечною, але я не допомогла. Ні копійки не дала, тому що аварія трапилася з його провини

Стосунки у мене з мамою погіршилися після того, як я відмовилася виходити заміж за сина її найкращої подруги. Того вечора, коли вони влаштували мені сватання та оглядини разом, я відверто розповіла усе, що думаю про свого «нареченого» і його маму. Коли ж гості покинули батьківський дім пояснила й матері, що вже доросла й самостійно зможу знайти чоловіка.

З того часу ми спілкувалися лише коли виникала нагальна проблема. Занепокоєння матері в тому, що я так і залишуся самотньою я не розуміла. Просто ще після навчання вирішила зосередитися на роботі й будувати кар’єру. Мама звичайно ж цього не розуміла, бо сама вийшла заміж у 18 років.

Наразі мені 29 років. Я живу у власній квартирі, маю не нове, але своє авто. Так, у мене немає серйозних стосунків, але це не заважає мені бути щасливою. Правда й мені буває самотньо повертатися у порожню квартиру, тому я вирішила завести кота. Ось уже декілька місяців ми живемо душа в душу.

Правда й цей мій вчинок мама розкритикувала: «Навіщо тобі тварину в домі тримати. Він же тобі всі меблі подере. До того ж коти можуть бути переносниками інфекцій. Ще й шерсть їхня валятиметься повсюди» Маму я не слухала, вона не розуміла, що це не тварина – це мій друг.

Нещодавно телефонує вона мені та починає розповідати про цього ж таки сина своєї подруги. Виявляється, він потрапив в автомобільну аварію (водив авто в нетверезому стані) й тепер потребує дорогої операції. Звісно його мати таких грошей не мала, тому сусіди вирішили допомогти у зборі коштів. Мама й мене хотіла залучити до рятувальної операції: «Може ти теж допоможеш? Сама хвалилася, що багато заробляєш на тій своїй роботі й на кота божевільні гроші витратила, а тут жива людина може загинути».

Можливо ви вважатимете мене безсердечною, але я не допомогла. Ні копійки не дала, тому що аварія трапилася з його провини. Навіщо було сідати за кермо на підпитку. Більше того саме тоді мій Пушок теж захворів. Йому довелося робити операцію, тому усі свої заощадження я витратила на порятунок друга.

В черговий раз пояснювати мамі свою позицію я не стала. Просто зробила так, як вважала за потрібне. За те мій товариш тепер знову веселий та радіє життю. Я безмірно вдячна долі за те, що ми зустрілися. Якщо я не можу знайти підтримки у рідної людини, то з легкістю можу знайти її у Пушка.

Оцініть статтю
Дюшес
Можливо ви вважатимете мене безсердечною, але я не допомогла. Ні копійки не дала, тому що аварія трапилася з його провини
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.