Можна конкурувати з живою суперницею, але неможливо витіснити з людського серця любов до тієї, якої немає серед живих. Я намагаюся зайняти місце жінки, яка для всіх була взірцем для наслідування й у мене погано виходить

З Андрієм я познайомилася під час літньої відпустки. Того факту, що він одружений чоловік навіть не приховував. На його пальці виблискувала у всій своїй красі обручка, проте дружини поруч не було. Неоднозначні погляди та зацікавленість зі сторони цього привабливого чоловіка я помітила одразу.

Не хочу здатися вам егоїстичним стервом, але справити враження на чоловіків я уміла. Природа не обділила ні вродою, ні гарними формами. Через два дні мовчазних дивоглядків Андрій наважився підійти та познайомитися.

-Не знаю від чого я сліпну більше, він пекучого сонця, чи вашої краси – зайшов він із компліментів.

-Одягайте окуляри, щоб сонце не так сліпило й підберіть слинки, адже я не зустрічаюся з одруженими чоловіками – виклала свою позицію я.

-Ах, ця маленька деталь змушує вас сумніватися у моїх чесних намірах? – чоловік прокрутив свою обручку про щось задумавшись, а тоді запропонував зустрітися за вечерею, щоб просто поговорити про життя.

Не знаю чому, але я погодилася. Цілий день була сама не своя, хвилювалася перед побаченням, хоча така поведінка мені не властива. Я впевнена в собі й знаю, чого вартую. Проте цей незнайомий чоловік змушував мене поводитися геть інакше та відчувати якусь непевність.

До ресторану Андрій прийшов із вишуканим букетом та щиросердним зізнанням, що закохався у мене з першого погляду. Одразу напишу, що я не з тих жінок, які здатні руйнувати сім’ї й при цьому спокійно спати вночі. Так, на побачення погодилася, але лише з цікавості та бажання дізнатися правду про подружнє життя Андрія. Зізнайтеся, хіба вам також не видалося дивним, що одружений чоловік відпочиває без своєї дружини.

Її звали Веронікою, першу дружину Андрія. Шлюб з нею був схожий на казку, адже вони доповнювали один одного. Ті самі два пазли, які складали повноцінну картину. Коли Андрій розповідав про неї, його очі не приховували смуток. Вероніка була найкращою жінкою у світі й він готовий був прожити з нею все життя в радості та горі, але смерть підкралася надто швидко. Вероніки не стало тир роки тому. Весь цей час Андрій не давав собі права навіть дивитися на інших жінок, адже відчував, що таким чином зраджує світлу пам’ять про кохану дружину. Допоки не зустрів мене та не зрозумів, що життя продовжується й доля знову дає йому шанс відчути себе «живим».

З відпустки ми повернулися, як пара, засліплені новим почуттям. Насолоджувалися один одним при кожній можливості поки врешті Андрій не втомився переховуватися, як 16-річні підлітки й заявив всьому своєму оточенню про наші стосунки. Тоді й почалося найгірше. Мене не прийняли й відверто звинувачували у меркантильності. 

Так, Андрій чоловік заможний й після того, як я переїхала, він вмовив мене покинути роботу й жити у власне задоволення, взявши на себе турботу про хатні справи. Мені це було в радість, але тепер я постійно чую одну й ту ж саму фразу: «Ти стерв’ятник, який відчув запах грошей». Моя установка була така – не зважати на тих, хто мені заздрить й насолоджуватися коханням. Все б нічого, але дочка Андрія, з якою ми тепер жили в одному домі, відверто мене ненавидить. Я розумію, що чоловік не може розірватися між нами, тому намагаюся знайти підхід до дівчинки, але усі спроби зазнають невдачі. Боюся, що якщо ми так і не порозуміюся, Андрієві доведеться робити вибір і він буде не на мою користь.

Можна конкурувати з живою суперницею, але неможливо витіснити з людського серця любов до тієї, якої немає серед живих. Я намагаюся зайняти місце жінки, яка для всіх була взірцем для наслідування й у мене погано виходить. То як мені увійти в родину, яка не бажає відчиняти двері у які я так наполегливо стукаю?

Оцініть статтю
Дюшес
Можна конкурувати з живою суперницею, але неможливо витіснити з людського серця любов до тієї, якої немає серед живих. Я намагаюся зайняти місце жінки, яка для всіх була взірцем для наслідування й у мене погано виходить