Село Заозер’я, втоплене у тіні столітніх дубів та ялиць, повільно згасало. Ще нещодавно тут кипіло життя, але тепер із сотні домівок залишилося лише два десятки, де доживали вік старі люди, забуті світом. Колись Заозер’я було заможним: міцні хати з темного дерева пам’ятали часи, коли місцеві майстри славилися своїми возами та упряжжю. Але з появою машин коняча сила віджила свій вік, і село почало пустіти. Ліс навколо був багатий, але взимку ставав неЛіс навколо був багатий, але взимку ставав небезпечним — зграї голодних вовків підходили до самих осель, змушуючи селян тримати на поготові своїх вірних собак, чий гавкіт прорізував нічну тишу, попереджаючи про загрозу.
Мудрець і його відданий охоронець
