Моя дружина лише після нашого одруження зрозуміла, що не готова до такого відповідального кроку. Ми були одружені лише місяць, а потім Василина пішла, залишивши мені глибоку емоційну рану.
Ми познайомилися на автобусній зупинці. Василина приїхала в наше місто на екскурсію, сіла не в той автобус та заїхала на край міста. Того дня у мене був вихідний а я їхав в магазин одягу. Побачив розгублену дівчину та вирішив їй допомогти. Ми приїхали в центр міста та я особисто провів їй екскурсію, а вона натомість допомогла мені з вибором одягу. День проведений з Василиною пролетів непомітно та я зрозумів що закохався. Ми обмінялися телефонами та домовились, що тепер вона проведе мені екскурсію своїм містом.
Після того, як я побував в рідному місті Василини, я зрозумів, що дівчина відповідає мені взаємністю, ми почали зустрічатися та дуже швидко одружилися. Перший місяць нашого сімейного життя був просто казковим. Ми разом готували вечерю та гуляли вечірнім містом, на вихідних організовували час таким чином, щоб нам обом було цікаво.
А потім у мене закінчилася відпустка та я повернувся на роботу. Василина дуже сумувала вдома, бо в той момент вона навчалася на заочному відділенні на останньому курсі. Роботу вирішила шукати після того, як закінчить навчання.
Кохана почала підозрювати мене у зраді, писала мені кожні 5 хвилин, приїжджала на роботу. Вважала, що у мене на роботі є коханка і тому я приділяю тепер їй менше часу. Вдома у нас панував безлад, бо Василина повністю поринула у свої емоції. Через те вона не могла нічого робити.
Мені було нестерпно знаходитися поруч з нею та слухати її версії з приводу того як я їй зраджую. Ми вперше за тривалий час серйозно посварилися, Василина зібрала свої речі та поїхала в рідне місто.
Зараз ми поки одружені, але кохана не виходить на зв’язок. Я щиро надіюся, що емоції вщухнуть та все буде так, як і раніше. Проте мені не дає спокою її емоційність. Немає гарантії з приводу того, що після примирення Василина не почне спочатку.
