Я завжди думала, що матусі у декреті лише відпочивають. А що? У них повно вільного часу, щоб зробити хатні справи, дитина спить або грається, а мама може подивитися серіал, чи прилягти на диван відпочити. Що таке бути мамою в декреті зрозуміла, коли сама нею стала.
Тепер все інакше. Я прекрасно розумію, чому ті матусі мали такий занедбаний вигляд та краєм вуха слухали, що їм розповідали. Мій же чоловік вважає, що декрет це як тривала частково оплачувана відпустка.
Ми два роки жили у шлюбі перш ніж народити дитину. Звісно, до появи малюка у квартирі завжди був лад, все складене, кухня блищала, їжа приготовлена, одяг чистий. Тепер у нас вдома справжній армагедон. Я не можу знайти свої речі, чоловік уявлення немає куди поділися його цілі носки. На кухні назбиралася така гора посуди, що потрібно буде все перемивати цілий день. Бруд, сморід від використаних підгузків, бо нікому сміття винести. Й посеред всього цього я, молода матуся, яка не пам’ятає, коли востаннє мила голову та приймала душ.
Бути мамою найбільша радість з усіх можливих, але це ще й важке випробування. Добре, коли жінка проходить його разом зі своїм чоловіком. Мій же може лише сваритися, чого вечеря не готова, чого у квартирі брудно, чому постіль уже місяць не міняється й багато іншого. Я пояснюю, що з немовлям важко. Дитина не спить цілий день й не розважає себе самотужки. Бувають такі дні, що я не спускаю дитини з рук. Ріжуться зубки, болить животик, скачки росту.
Мій чоловік каже, що я вигадую, бо у його золотої матері жодних проблем з дітьми не було й тато завжди був нагодований та повертався з роботи у прибраний дім. Найшов з ким порівнювати. Щоб ви розуміли свекруха дітей бавила біля своєї матері, вони жили по сусідству. Ясна річ, що їй в усьому допомагали. Сумніваюся, що вона все робила сама. Тільки спробуй це довести чоловікові. Для нього його мати свята жінка.
На жаль, моя ненька мешкає далеко й допомогти з немовлям не може. Свекрухи навіть просити не буду. Не вистачало, щоб ще вона мене носом тикала, це не так, то не правильно. Мені її сина уже несила терпіти.
Вирішила одного разу дати татусю спробувати свого хліба. А то він тільки й знає, що в телефоні сидіти, а до дитини навіть не підходить. Сказала, що побіжу купити малому суміш, він сам не вибере потрібної, тож немовля на ньому. Насправді ж просто вийшла подихати свіжим повітрям та пройтися, щоб голова перепочила. Не було мене годину – півтори, телефон розривався.
Коли повернулася, чоловік весь мокрий та мало не плаче. У квартирі ще більший розгардіяш. Він вручив мені дитину, а сам мовчки пішов на кухню мити посуд та готувати вечерю. Оце так переродження! Більше чоловік ніколи не казав, що бути в декреті з дитиною легко.
