Мого батька не стало, коли ми з сестрою були ще малими. Але великий будинок, який він будував усе життя, ще встиг довести до ладу.
Я, коли виросла, вийшла заміж. У мого чоловіка свого житла не було, тому ми стали жити у мене, з моєю мамою та молодшою сестрою.
Мама все життя ніде не працювала, а зараз пішла на роботу. Почала любити гарне життя. Внучкою не цікавиться зовсім, натомість любить спати довше на вихідних, чи як має вільний час. Сестра вчиться в місті і поки що живе в гуртожитку.
Я теж вийшла на роботу, бо мені запропонували місце, яке я боюся втратити через декретну відпустку. Дочці моїй всього 2 роки, але вона дуже чемна й самостійна дитина. З нею дуже легко залишатися. Проте мама категорично відмовляється це робити, мотивуючи тим, що вона дуже втомлюється. Хоча робота у неї не важка й займає всього кілька годин на день.
Мій чоловік з розумінням віднісся до своєї тещі та сказав, що з дитиною буде залишатися няня. По сусідству живе педагог зі стажем, вона й погодилася бавити нашу Єву. Звичайно, по селу чутки пішли, що рідна бабуся вдома спить, а чужа — її внучку бавить. Але це ще не головне. Мамі спочатку було байдуже, що говорять у селі. Але, коли з неї почали кепкувати її найближчі подруги (а вони усі дуже пишаються тим, що вже бабусі), мама стала шукати якийсь вихід з ситуації, що склалася.
Не знаю, що її вкусило, але одного ранку вона заявила, що Віці, моїй сестрі, пора виходити заміж і ми мусимо шукати собі інше житло.
— Якщо ми будемо всі разом тут жити, то хто її заміж візьме? Треба, щоб всі побачили, що у неї є гарна хата, що вона наречена з приданим” — сказала мама.
Для мене це був трохи шок. Коли я виходила заміж, мама обіцяла, що дві кімнати на третьому поверсі залишаться за моєю сім’єю, а інші дві — сестрі. І тут виявляється, що ми маємо забратися зі своїх кімнат і, бажано, скоріше. Свою незгоду я виразила вже на ходу, коли бігла на роботу. Вже з роботи й чоловікові зателефонувала, розповіла йому новину.
— Твоя мама хоче ще другого зятя заманити цим будинком. Ви ж ніби домовилися порівну все поділити. Чому вона так зараз вчиняє?
Це його трохи образило і він ввечері сказав тещі, що квартирантів завчасно повідомляють про виселення. А ми не з’їдемо, поки не знайдемо гарний варіант житла. З того часу він перестав будь-що робити по господарству. Раніше, коли треба було щось полагодити, покосити, ремонт косметичний робити — він все це за свій кошт робив. Або ми завжди мамі помагали на городі поратися. Сестра в такий момент кудись їхала “у справах”, а я під палючим сонцем полола грядки. Не раз і чоловік вихідний брав, щоб картоплю посадити, бо мама спокою не давала. Ображалася, якщо ми нічим не допомагаємо. А тепер зять сказав, що він квартирант, якого виганяють, тому нічого робити не буде.
Але ми також не думали чіплятися за цю хату й нервувати одне одного. Ми почали шукати альтернативу і вже скоро її знайшли. Чудова хатина з великим садом. Мали трохи своїх грошей, решту позичили та придбали її. Зараз робимо там ремонт і мріємо якнайшвидше туди переїхати.
Але на душі — образа і на маму, і на сестру. Віка й словом не заперечила мамі, хоча завжди казала, що в селі залишатися не збирається, хоче жити в місті. Напевно мама, задля своєї вигоди, її підмовила і вони вирішили нас позбутися…
