Мій син нещодавно змусив мене дуже сильно червоніти в театрі.
Я пообіцяв своєму чотирирічному сину, що відведу його в ляльковий театр, адже він дуже про це просив, побачивши його в телевізорі. Микитку лялькова вистава так вразила, що він захотів в живу це побачити.
А тепер уявіть собі: повна зала людей, ми гарно вдягнуті, чекаємо на початок вистави в тиші і тут, мій золотий син, моя маленьке янголятко, своїм дитячим голосом, що не вимовляє всі букви добре, запитав на всю залу:
– Татуууююю! А цому ти без тлусів плийсов?
– Що? Чому ти так думаєш? – здивувався я, як і інші люди в залі.
Я чув, як деякі з них почали сміятись. Мені стало ніяково та соромно, бо ж розумів, як це звучить з боку.
«Якийсь мужчина прийшов на дитячу виставу без трусів». Ну як таке в голові вкладеться?
– Вони на мотузці рано висіли! Я бацив їх з інсими лецима!
– Це інші, Микитко. Все добре, я не забув свої труси, заспокойся.
Але сина було не переконати і він намагався сам подивитись, стягуючи край моїх штанів збоку.
– Покази! Ти точно в тлусах плийсов?!
В підсумку, мені довелося відвести Микиту до вестибюлю та заспокоїти його, пояснивши, що в татка не одні труси, а ті, що він бачив – просто попрались та висіли, сушились.
Потім ми поїхали додому та я показав йому комод, в якому стояло моє спіднє. Син перебрав усе і тоді переконався, що все добре і без трусів я не ходжу.
З одного боку мені дуже соромно було, за цей випадок, а з другого – дуже смішно. Це ж як він за мене хвилювався, що так активно намагався перевірити наявність в мене спіднього. Дуже турботливий в мене син росте:)
