Ми просто поїхали з чоловіком на дачу, а коли повернулися, то застали порожню квартиру. Що ж зробили рідні діти з цінними для мене речами?!

Син з невісткою жили з нами в одній квартирі, поки в їхньому домі проводилися ремонтні роботи. І якось ми з чоловіком вирішили з’їздити на декілька днів у село на дачу. А коли повернулися, то не впізнали свої хороми.

Таке враження, що невістка пилососила і стягла пів квартири в трубу. В мене аж мову відняло. Стіни порожні, різні полички теж. А Аліна стояла на кухні і усміхалась «на всі 32». Ще й запитала іронічно, чи я нічого дивного не помітила.

«Ось бачите, повикидала весь ваш мотлох і наскільки світліше стало, аж дихати легше. А то лежало все роками і тільки пил збирало. Можете уявити, скільки часу і сил я витратила. Спочатку все виносила, а тоді мила. Але результат того вартий.»

Мені здалося, що сльози мимовільно підступили до очей. Вона позбулася всього мого добра: і старий сервіз, і подарована на наше весілля люстра з надщербленим плафоном, і рулони старих шпалер, і великий годинник на стіну. Навіть старенька духова піч опинилася на звалищі. А вона була такою дорогою мені, як пам’ять про першу зарплатню синочка.

Вже мовчу про всі мої стопки журналів про сад і город. Як вона знайшла їх? Треба ж було скрізь долізти і навести порядки свої.

Ця ситуація довго не давала мені спокою. Як можна таке вчинити у чужій квартирі? Нехай і з добрими намірами. Можливо, для когось це мотлох, а для мене цінні речі, які несуть користь. А головне нагадують про важливі моменти життя. Чоловік намагався мене заспокоїти, та марно. Я сиділа і згадувала, чого ще не стало із моїх цінностей.

А ще й Аліна «підгавкує» своє:

«Тому що я давно казала, що потрібно влаштувати велике прибирання і перебрати речі. Це все тільки лежало, збирало пил і прямо кричало, щоб від нього позбулися. Навіщо тримати це в квартирі? Вже б скоро не було де жити. Та й для чого старі речі, коли вам уже купу нового такого взамін надарували, а ви все чекаєте зручного моменту почати користуватися цим всім. Так ось, момент настав.»

Та мене це ніяк не тішить, а тільки виводить із себе. Додумалися, випровадити старих у село, а самі наводять тут лад в чужих речах. В будь-якому разі могли хоча б порадитися чи попередити.

Оцініть статтю
Дюшес
Ми просто поїхали з чоловіком на дачу, а коли повернулися, то застали порожню квартиру. Що ж зробили рідні діти з цінними для мене речами?!
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.