Мій чоловік дуже гарний щодо мене і нашого сина. Ми все робимо і вирішуємо разом. В нас кріпка сім’я. Так я вважала до того часу, коли мого чоловіка перевели в інший відділ, де потрібно було їздити у відрядження. Перші відрядження пройшли спокійно. Та одного разу чоловік повернувся інший.
Я не знаю, як це пояснити, але бачу, що він не зі мною. Постійно в задумі, і вираз обличчя такий, неначе спіймав велику рибу на рибалці. Після того відрядження почастішали. Що не тиждень, знову поїхав. Мені сумно одній, і син весь час запитує про тата. Так що я вирішила піти на роботу до Миколи, і попросити начальника, щоб менше посилав у відрядження. Доводів напридумувала багато.
Яке ж було моє здивування, коли начальником чоловіка виявився мій колишній хлопець. З яким ми зустрічалися, коли навчалися в інституті. Ми довго розмовляли про кожного з нас. У кого як склалася доля. Виявляється Василь не одружений. А про мого Миколу сказав, що він часто бере відпустку. Це підозріло. Вирішила, коли приїде, поговорити з ним. Не інакше як замішана жінка. Як не боляче думати про таке, але все вказує на зраду чоловіка.
Коли Микола повернувся, я почала розмову. Спочатку відмовлялася, але коли я сказала, що все знаю, тільки тоді зізнався. Виявляється все ж таки познайомився з жінкою в іншому місті, коли дійсно був у відрядженні. Думав, що поспілкуються і все. Не думав, що дійде до кохання. Але так трапилося, і він кохає ту жінку.
Мені болісно було чути його зізнання, але краще правда, ніж постійна брехня. Микола зібрав речі й пішов. А я згодом стала зустрічатися з Василем. Кохання наше повернулося, як не дивно, те звучить. Але ми щасливі разом. До того ж з моїм сином Василь знайшов мову.
Ми разом уже п’ять років, і я думаю, як добре, що Микола зрадив мені. Адже ми б не побралися з Василем, який дуже кохає мене. А Микола. Вже через пів року перестрічав мене на вулиці, просив вибачити. Згадав, що у нас спільний син. Але в мене інший чоловік, якому я вірю і довіряю. Іншого не потрібно.
