Ми щодня ходили до дитячого садочку, який відвідувала наша онучка, і просто дивилися на неї. Це була єдина можливість, щоб хоч якось бачити нашу онучку.

Мене звуть Василь Петрович. Ми з дружиною багато років тому зробили жахливий вчинок, про який шкодуємо і досі. Але тоді ми вважали, що все правильно робимо. Тепер я і Ганна намагаємося все виправити, але пам’ятаємо, як недобре повелися з нашою невісткою. А що трапилося – я вам зараз розповім.

Не скажу, що моя дружина вийшла заміж за мене, кохаючи. Але я впевнений, що вона мене щиро поважала. Коли Ганна народила мені сина, я готовий був її на руках носити. Робив для коханої дружини усе, чого вона бажала. Сім’я у нас заможна, ми могли дозволити собі найняти домогосподарку. Я хотів, щоб Ганна більше часу приділяла сину і собі, а не переймалася хатніми справами. Одним словом, дружина раділа життю.

Ми дуже сподівалися, що син наш теж одружиться з дівчиною із пристойної сім’ї. Але не так сталося, як гадалося. Олег закохався в Світлану. Цю дівчину виховувала мати-одиначка, яка працювала прибиральницею у школі. Ми не бачили Світлану нашою невісткою, не могли прийняти вибір сина.

Згодом Ганна дізналася, що Світлана вагітна. Дружина вмовляла її зробити аборт. Навіть повела обманом до знайомого лікаря. Але Світлана втекла. Вона хотіла зберегти дитину. Ніякі вмовляння на неї не подіяли. А скільки раз ми говорили з сином! Та Олег був налаштований рішуче.

Дізнавшись, що ми пропонували Світлані зробити аборт, син розізлився і взагалі пішов з дому. Однак на весілля нас запросили. Я вже був готовий помиритися з Олегом, але дружина вмовила мене не йти на те «кляте» весілля.

Олег і Світлана теж не раз намагалися поліпшити стосунки з нами. Та Ганна постійно запевняла його, що народжена дівчинка – це не його дитина. Я підтримував Ганну, адже їй і так важко було.

mysekret.ru

Одного разу невістка не витримала образ і сказала:

– Якщо Мариночка не ваша, то більше ви її не побачите.

І дійсно, вже онучці четвертий рік пішов, а ми так і не спілкувалися з нею.

Випадково Ганна зустріла Олега з Маринкою, коли йшла повз парк, де вони гуляли. Вона заніміла: онучка була, мов крапля води, схожа на сина в дитинстві. Ганна тоді не втрималася і розплакалася. Олег дав потримати дівчинку на руках. А Маринка горнулася до бабусі і весело щебетала.

Коли дружина розповіла мені про це, ми зрозуміли: нашу помилку треба виправляти. Зателефонували Олегу і попросили, хоч зрідка привозити онучку до нас. Коли ми бачили Маринку, були найщасливішими у світі. Якою ж потішною і кмітливою була ця крихітка!

Але потім Маринка розповіла, що відвідує бабусю і дідуся мамі. Світлана страшенно розгнівалася на Олега. З того часу син більше не привозив нам онучку.

Ми щодня ходили до дитячого садочка, де перебувала наша онучка, і просто дивилися на неї. Наша Маринка… Вона така гарна була. Наче сонечко, випромінювала навколо себе багато світла й позитиву. Світлана завжди їй гарні зачіски в садочок робила. І одягнута онучка була розкішно. Наша невістка була чудовою матір’ю.

Ганна часто плакала. Згадувала дівчинку, до якої вже встигла звикнути і жалкувала, що тоді так вчинила з невісткою.

Згодом я вже не міг ходити з Ганною. Від хвилювання у мене стискалося серце і піднімався тиск. Дружина ходила сама. Вона розповідала мені, як Маринка грається з іншими дітками. Я з нетерпінням чекав, коли вона повернеться додому.

Ми часто телефонували сину. Нам дуже хотілося, щоб Світлана пробачила нас і змінили своє рішення. Але невістка була невблаганна. Дуже ображалася вона на нас.

Ганна щодня молилася, щоб Бог зглянувся на нас. Вона просила дива, бажала, щоб Світлана помирилася з нами.

І нарешті диво сталося…

Світлана у храмі слухала розповідь священика про те, як важливо прощати один одного. Вона декілька днів ходила сама не своя. І таки зрозуміла, що зробити крок до примирення не важко.

Одного разу пролунав дзвінок у двері. На порозі стояли Олег, Світлана і маленька Маринка.

– Як добре, що ви повернулися з-за кордону! Тільки більше не їдьте так надовго! Як же мені не вистачало вас! – обіймала нас онучка.

Ми плакали від щастя, а потім щиро попросили вибачення у невістки і сина. Світлана простила нас і більше не тримала образ.

З того часу у нас з невісткою чудові відносини. Як же ми помилялися, думаючи, що вона не підходить нашому сину. Вона й дружина прекрасна. Світлана любить нашого сина, в домі чисто, на столі завжди свіжа їжа є.

Нещодавно наша Світланка повідомила нам дивовижну звістку – вона чекає маля. Ми цьому дуже раді. З нетерпінням чекаємо онука чи онучки. Я буду найтурботливішими дідусем, а моя дружина – найкращою бабусею.

Оцініть статтю
Дюшес
Ми щодня ходили до дитячого садочку, який відвідувала наша онучка, і просто дивилися на неї. Це була єдина можливість, щоб хоч якось бачити нашу онучку.