Я народилася та виросла у місті, але все життя мене тягнуло до природи та сільської місцевості. Деякі подруги не розуміли моєї жаги до сільського життя, а я вбачала в цьому якусь цікавинку. Мабуть, Всесвіт реагує на наші бажання, бо невдовзі я зустріла Юрка, який теж марив сільським життям. Довго не думаючи ми вирішили переїжджати. Зіграли весілля й через місяць уже облаштовували свій дім біля озера.
Ви б тільки бачили, яка ж тут краса! За будинком у нас був великий сад, а з нього можна було одразу потрапити до озера. Виходиш вранці на ґанок й бачиш перед собою квітучі дерева, синю гладь води та пахучі аромати квітів із клумби. Вірити ви чи ні, а ввечері я не хотіла йти до будинку. Все ніяк не могла налюбуватися краєвидом. Тоді Юра запропонував побудувати біля озера альтанку. Через місяць наша бесідка була готова й ми вирішили покликати друзів із міста, щоб продемонструвати, що життя в селі не таке погане, як їм здається.
У суботу ввечері у нас зібралася чимала компанія. Друзі хвалили й нашу місцину, й побудовану альтанку. Вечір пройшов нас славу. Ми жарили шашлик, сиділи біля багаття, грали на гітару та співали пісень. Так добре ми усі давно вже не відпочивали. Домовилися між собою частіше зустрічатися та проводити вечори на природі.
Схоже нашу пропозицію друзі сприйняли буквально, бо наступного ж дня знову приїхали до нас в гості. Добре хоч попередили й приїхали зі своїм. Не те щоб ми не були раді їх бачити, але ж нам з чоловіком також потрібно відпочивати, а друзі додому не поспішали. Збулися ми їх десь близько опівночі й нарешті пішли спати.
Через тиждень історія знову повторилася. Цього разу гості приїхали без попередження й не соромлячись одразу пішли до альтанки. Ми спробували делікатно пояснити, що мали свої плани на цей вечір та не очікували на їх приїзд. На що вони спокійно відповіли: «Ви робіть те, що мали, а ми й без вас посидимо». Я ще ніколи не бачила такого нахабства. Тоді в розмову втрутився Юра та пояснив більш детально й доступно. Друзі образилися на нас та наговорили багато неприємних речей, покидаючи наше подвір’я.
Знали б ми з чоловіком, що наша гостинність закінчиться так невдало, то і не кликали б своїх «друзів» у гості.
