Я живу у п’ятиповерховому будинку. Моя квартира розташована на самому верхньому поверсі. Ліфта у нас немає, тому всім доводиться користуватися сходами. Живу я тут уже декілька років. Усі жителі між собою знайомі та стараються підтримувати дружні стосунки. У нас прийнято по черзі чергувати: робити прибирання під’їзду. Загалом усі стараються підтримувати чистоту та порядок.
Так було до тих пір, поки до нас не засилився новий квартирант. Жив він на третьому поверсі. Тому кожного разу, повертаючись до свого дому, я помічала який він «бруднуля». Рекламні листівки розкидані по підлозі, недопалки від сигарет валяються біля вікна, а сміття може тижнями стояти біля його дверей. Нестерпний запах розноситься по всьому під’їзду. На зауваження сусідів він реагує, лише й знає, що відгавкуватися.
Ми вирішили, що потрібно провчити нового мешканця. Рано вранці, поки наш спільний сусід спокійно спить, ми почали зносити під двері його квартири сміття із наших квартир. Спершу нас було декілька, бо решта жителів вважали це надто жорстоким покаранням. Та коли до бруднулі не дійшло, до нас приєдналося більше людей.
Звичайно згодом ми припинили це робити, але головне, що витівка мала результати. Новий сусід навчився прибирати.
