Ми з чоловіком обоє були працевлаштовані. Щоправда, зарплатня Вови була значно вищою. За свою я купувала продукти, оплачувала комунальні послуги. Володя ж відкладав. Так ми і назбирали на власне житло, а згодом і взяли кредит на автомобіль. За ці роки у нас з’явилося двоє діток.
Все йшло просто прекрасно. Та от в один день ми дізнались жахливу новину – фірма Володі тепер банкрут. Це дуже підбило настрій коханого і він почав вип ивати. Всі наші гроші «на чорний день» швидко закінчилися. Ми почали сваритися, адже жити за щось потрібно було. Однієї моєї зарплатні було мало.
В житті чоловіка не було ніякої мотивації. Він лежав просто як якась тварина і нічого не робив. Коли я починала його заохочувати, то ні до чого доброго це не призводило. Вова твердив, що таких як він уже нікуди не беруть.
Та вирішувати щось треба було. І ви навіть не уявляєте, яке рішення мені запропонував чоловік. Він хоче, щоб я їхала на заробітки за кордон.
Мене це обурило. Дорослий мужчина лежить на дивані, дивиться телевізор, а я мушу кидати роботу, дітей, господарство і їхати Біг знає куди.
Я ніколи не думала, що почую від коханого таке. Все життя він був для мене кам’яною стіною. Я могла просто собі жити і думати лише про якісь побутові питання.
Ніколи на шиї його не сиділа. На основні потреби сім’ї заробляла. То чому зараз ще й мушу повністю забезпечувати сім’ю поки хтось лежить у депресії і не може взяти себе в руки, підняти 5-ту точку і потурбуватися про сім’ю?
А що найбільше мені не хочеться – покидати дітей. Тим більше це дівчатка, їм потрібна матір. Та і Володі довіряти на 100 відсотків я не можу. А якщо я поїду, а він вкинеться в чарку і зовсім не дивитиметься за дітьми?
Я запропонувала поїхати разом і приставити до дітей мою маму, та Вова категорично проти. Ситуація, в якій ми опинилися не дає мені спокою. З кожним днем мені дедалі важче із цим справитися морально. А чоловік ніби не чує мене. Коли не глянь, сидить над пл яшкою і навіть не замислюється, що сім’я потребує його підтримки та зібраності.
