Ми з чоловіком одружені вже майже двадцять років і я кожного дня переконуюся, що він найкращий у світі чоловік. Ми виховали двох прекрасних дітей, допомогли обом навчатися в університетах про які вони мріяли з дитинства. Проте у мого чоловіка є єдиний мінус – а саме його матір. За ці всі роки я так і не змогла ні пізнати її, ні зрозуміти хід її думок. Моя свекруха дуже неочікувана та специфічна людина. Інколи від приготованих нею сюрпризів у мене волосся стає дибки.
Ні я, ні чоловік ніколи не вірили ні в будь-які прикмети, ні в забобони. Цього року нам обом виповнюється по сорок років, маємо два ювілеї. Так, ми однолітки. В принципі, ми просто не планували цього року жодних святкувань, а вирішили скромно та душевно посидіти вдома лише з дітьми. Випити пляшку вина та посмакувати тортом, морозивом і фруктами.
Нам просто вже надоїли гостини, де я готую перше, друге і десерт, а потім ми всі дружно ще цілий тиждень це все доїдаємо. Тому цього разу вирішили без цього всього обійтися. Зранку ми прокинулися від сну, випили кави, і я відправилися у магазин, що за рогом нашого будинку. До речі, м’ясо з картоплею я таки запекла і до нього зробила салат із свіжих овочів. Якщо на обід не подужаємо, то залишиться на ситну вечерю.
Та раптом зателефонувала моя свекруха і поламала усі наші плани. Вона сказала, що в носі мала наші плани і прикмети, які пов’язані із сорокаліттям і тому дню народженню мого чоловіка таки бути. Ця жінка вже встигла навіть запросити до нас вгості на обід чоловікового брата з його родиною, моїх батьків і навіть наших найближчих людей та друзів. От так от, тепер мені потрібно було за неповні дві години таки встигнути приготувати і перше, і друге і десерт на всіх цих людей.
Чесно кажучи, мої думки перемішалися, я не могла визначитися до чого мені спочатку братися і що саме готувати! Я не мала так багато продуктів вдома і тому швидко помчала до супермаркету. За той час, я відправила до духовки ще курку і м’ясо запікатися і вирішила приготувати кілька салатів, канапок, м’ясну, сирну та овочеві нарізки.
Звичайно ж цього часу мені не вистачило і це щастя, що надворі зима і постійні корки на дорозі, тому усі гості запізнилися. Ми з чоловіком якраз за декілька хвилин до їхнього приходу встигли накрити все на стіл.
Коли ми всі почали святкувати за столом, моя свекруха промовила:
–З днем народження, синку! Ми хочемо святкувати, і святкуємо, не зважаючи ні на що!
Так, її душа бажала свята, а ми – ні. Ми мали інші плани і радісно чекали нетрадиційного для нас дня народження. Та що ж, якщо мама чоловіка вирішила влаштувати нам «сюрприз».
Так, вона раділа і веселилася, однак готувати все для прийому гостей довелося мені, і прибирати після них також – мені. А моя душа так хотіла спокою.
