Я нещодавно дуже посварилася зі своєю старенькою бабусею. Річ у тому, що у нас з моїм молодим чоловіком зараз трапилася неприємна ситуація. Я завагітніла, а нам з ним ніде жити. Я звичайно, що не планувала настільки ранню вагітність, але якщо Бог дав, то відмовлятися не буду від дитини. Тим паче, що мій чоловік мене підтримав і ми вирішили народжувати.
Але проблема в тому, що нам ніде жити. Батьків як у мене, так і в мого чоловіка немає, допомоги чекати ні від кого. І ми почали думати, що нам робити. І тут я згадала, що в мене є моя бабуся. Ми вирішили, що бабусю відправимо до будинку для літніх людей, а самі поселимося й однокімнатній квартирі.
Я чомусь була впевнена в тому, що вона погодиться і не буде відмовлятися від такої пропозиції, адже її вже за 80 і дуже тяжко жити одній, їй потрібен догляд, що дадуть у будинку для літніх людей. Ми щасливі з такою пропозицією поїхали до бабусі, сіли за стіл і за чашечкою кави почали розмовляти. Але коли бабуся почула про нашу пропозицію, то почала на нас так голосно кричати, що я так ніколи в житті не чула. Вона відмовилася сказала, що ні в якому випадку не віддасть нам квартиру та не переїде жити у будинок для пристарілих. А я її зовсім не розумію, тому що я була в неї улюблена онучка і думала, що для мене вона віддасть квартиру, тим паче, що їй також буде добре у будинку для літніх людей. Але я все одно не буду здаватися і поїду ще з нею розмовляти на цю тему.
