Я зібрався одружуватися влітку та мої друзі організували мені парубоцький вечір. Я знав про їх задум, тож відразу попередив, щоб все було пристойно (маю на увазі без напівоголених дівчат, які вистрибують з торта). Я своїх друзів знаю, вони в мене ті ще вигадники.
Ольга зі спокійною душею відпустила мене на гулянку, бо довіряє мені. Не даремно ж ми вирішили одружитися. Якби ж я тільки знав який сюрприз мене чекає на парубоцькій вечірці. Доля до мене прихильна та вирішила подарувати мені вірну подругу. Але про це я розповім трохи згодом.
Ми з моєю майбутньою дружиною познайомилися в компанії друзів, точніше наша компанія хлопців познайомилася з їх компанією дівчат. Тоді була пора новорічних корпоративів. Я працюю в компанії, де суто чоловічий колектив, ми організували собі свято в одному з найпопулярніших закладів нашого міста. Я та мої колеги ремонтуємо автомобілі. Ольга теж з колегами там була. Вона працює у швейному ательє та у них там працюють одні дівчата. Наші столики виявилися неподалік та Антон швидко зметикував, що було б непогано об’єднати наші корпоративи.
Ольга відразу запала мені в душу та у мене всередині було таке відчуття, що це моя майбутня дружина. Увесь вечір ми були разом. Танцювали, сміялися, наприкінці вечора я провів її додому. Відтоді ми почали зустрічатися та через пів року вирішили одружитися.
Мої друзі організували парубоцький вечір на природі. Ми поїхали в одне село, де були альтанки з мангалами. Купили м’яса та різних смачних наїдків. Але як тільки ми розклалися, то помітили, що до нас наближається якась істота. Вигляд у неї був жахливий. Хтось із друзів припустив, що це і є славнозвісна Чупакабра, але коли істота підійшла ближче, з ‘ясувалося, що це собака. Вона була дуже худа, шерсть подекуди була облізла. Поглянувши на живіт ми зрозуміли, що у цієї собаки є цуценята.
Собака дуже обережно підійшла до нас, вона ледве трималася на ногах. Ми дали їй шматок м’яса та наша гостя жадібно проковтнула його, другий шматок м’яса вона взяла в зуби та зібралася кудись його нести. Я швидко зметикував взяти з собою миску з м’ясом, бо зрозумів, що вона приведе нас до своїх цуценят, які теж голодні.
Так і сталося, невдовзі ми підійшли до ями, яка була вирита в землі та прикрита гіллям. Там пищали цуценята. Я поставив миску з м’ясом біля їхнього сховку та собака почала по шматочку відносити м’ясо до цуценят. Ми почекали поки вони наїдяться та вирішили, що залишати собаку з цуценятами тут не можна, оскільки вони загинуть.
Ми з друзями порадились та вирішили забрати маму з дитинчатами собі. Цуциків було п’ятеро, а нас шестеро. Я забрав до себе їх маму, а мої друзі розібрали цуценят. Ми повернулися на галявину, де відбувалося святкування, налили собакам води.
Довго не сиділи, бо потрібно було ще купати песиків.
Невдовзі ми відгуляли весілля та тепер бачимося з друзями зранку та ввечері, коли вигулюємо своїх улюбленців. Добре, що вони ще й досі бачаться та дуже радіють цим зустрічам.
Я часто думаю про те що було б якби тоді мама цуциків не прийшла до нас.
