Що ви уявляєте, коли чуєте слово «весілля». У моїй уяві одразу постає картинка з багатьма людьми, які радіють та веселяться. Наречений та наречена в красивому вбранні, батьки, що не можуть стримувати сліз. Це до першого столу. Наприкінці уява вимальовує зовсім інше. Свахи сваряться, хто повинен розплачуватися за музику, а хто за тамаду. Гості забулися, де вони знаходяться, тому навіть не звертають уваги на наречених. Є такі, що влаштовують бійки. Не всі святкування проходять саме так, але наше з чоловіком весілля відбувалося саме за таким сценарієм.
Коли Настя почала зустрічатися з Павлом, ми з Романом одразу зрозуміли, що це серйозно й почали відкладати гроші на їхнє весілля. Свої стосунки молоді люди розпочали на першому курсі. Павло був частим гостем у нашому домі. Він дуже розумний, стриманий та відповідальний. Коли Настя знаходилася поруч із ним, ми могли бути спокійні за її безпеку.
Дочка одразу попередила, що хоче закінчити університет, а вже потім буде думати про створення сім’ї, Паша її підтримав. По закінченню навчання діти влаштувалися на роботу в одну фірму й почали орендувати квартиру. Нас та батьків хлопця запросили на новосілля. То була наша перша зустріч із майбутніми сватами. Ми одразу знайшли спільну мову та гарно проводили час, коли до кімнати зайшов Павло з великим букетом квітів та зробив Насті пропозицію. Її згоду святкували усі разом.
Оскільки ми всі були присутні, то я почала розмову про весілля. Хотіла дізнатися на коли діти планують якесь дійство та скільки приблизно гостей будем запрошувати. Батьки Павла також оживилися й почали розповідати, що у них велика родина, власне кажучи, як і у нас. Ми так захопилися зі своїми припущеннями де краще святкувати, що не одразу почули дітей.
-Батьки, прошу вас, заспокойтеся! – викрикнув Павло. — Це дуже добре, що ви маєте свої ідеї, але послухайте нас. Ми з Настею довго думали й вирішили не влаштовувати великого святкування. Просто розпишемося й посидимо у ресторані лише з вами. На цьому і все. Ну а ті гроші, які ви мали б витратити на весілля, краще вкласти у перший внесок по іпотеці на нашу квартиру.
У кімнаті запала тиша. Здається, усі переварювали інформацію. Як на людину, у якої було 200 запрошених гостей на весіллі, така пропозиція мені здалася абсурдною. А що ж ми скажемо рідним та друзям, які знають, що моя Настя на виданні й вже очікують на запрошення? Проте, можна зрозуміти й молодих. Вони вирішили правильно розкласти пріоритети. Тим більше, що гроші, витрачені на підготовку до весілля, ніколи не відбиваються.
Ви також дотримуєтеся думки, що робити весілля у наш час це просто марна трата грошей?
