Ми з чоловіком були одружені 14 років. За цей час встигли стати батьками двічі. Виховуємо сина та доньку. Живемо звичайним життям будь-якої сімейної пари. У будні дні працюємо, діти ходять до школи. На вихідних стараємося більше часу проводити разом, гуляємо у парку, ходимо у піцерію, зрідка їздимо в гості до когось із друзів або наших батьків.
Мені важко знайти декілька хвилин для себе. Постійно на заваді стають хатні справи або ж дітям потрібно допомогти з домашнім завданням. Якщо і вдається кудись вирватися на зустріч із подругами я єдина, хто не досиджує до кінця. Якось одна моя подруга делікатно почала розповідати про свої підозри стосовно мого чоловіка. Виявляється вона бачила його уже кілька разів після роботи в одному й тому ж кафе. Я запитала, що ж такого кримінального в тому, що він там обідає. Тоді вона сказала те, що повністю зруйнувало мій шлюб. Андрій зустрічається там з якоюсь дівчиною. Вони сидять, тримаючись за ручки, мило посміхаються один до одного та цілуються, наче закохані 16-річні.
Я не могла повірити, поки не побачу на власні очі. Тому одного дня відпросилася з роботи, зайняла непримітне місце й стала очікувати. Дійсно, ближче до обіду у заклад зайшов мій чоловік, замовив каву, а пізніше до нього приєдналася молода дівчина модельної зовнішності. Я й поруч з нею не стояла. Вона так мило спілкувалися, що не помічали нікого довкола.
Не знаю, скільки б часу я там просиділа, якби до мене не звернувся чоловік в красивому костюмі.
-Пробачте, з вами все гаразд? – він виглядав стурбованим. Мені стало приємно від того, що хтось за мене хвилюється навіть якщо це просто незнайомець.
-Ні, зі мною точно не все гаразд.
Я піднялася за столу й на ватних ногах пішла до виходу. Він наздогнав мене уже на вулиці, коли я мало не втрапила під колеса автівки.
-Геть уже з глузду з’їхала?
Мені стало так важко, що я розридалася, а цей чоловік мене обійняв. Так міцно й так тепло, що я готова була стояти там на тротуарі допоки вистачить сил. Далі все відбувалося, як у фільмі. Чоловік посадив мене у свою машину. Ми довгий час кудись їхали. Нарешті зупинилися біля річки. З цієї сторони відкривався прекрасний краєвид на місто. Починало вечоріти, тисячі мерехтливих вогників загорілися на горизонті.
-Я приїжджаю на це місце, коли мені важко й хочеться побути наодинці. Думаю тобі це зараз потрібно.
Він стояв так близько, що я відчувала аромат його свіжих цитрусових парфумів та якоїсь гірської нотки. Коли наші погляди зустрілися, мені захотілося вчинити якесь шаленство. Сама не знаю, як наважилася, але я поцілувала незнайомця. Він різко мене зупинив та попередив, що одружений. Я сказала, що це немає ніякого значення. Ми були близькі, двоє незнайомців, що не хотіли повертатися у свої сірі понурі життя.
Звали його Олексієм. Коли все закінчилося він відвіз мене додому. Я думала, що коли переступлю поріг квартири, то накинуся на чоловіка, але ні. Я відчувала лише спокій та задоволення. Андрій розпитував, де це була так пізно, казав, що хвилювався. Вигадала історію про те, що запізнилася на тролейбус, погода була гарна, тож я вирішила пройтися пішки.
Ми з Олексієм зустрічалися майже кожного дня. Мені так подобалося проводити з ним ці таємні побачення. Я знову відчувала себе молодою та бажаною. Чоловік, мабуть, помітив ці зміни, тому що кожного дня робив мені компліменти, а ввечері раніше повертався додому. Ми помінялися ролями. Тепер він чекав на мене вдома, хвилюючись, де я можу так довго затримуватись. Вигадувати кожного разу щось нове було все важче. Тим більше, що Андрій якось оживився й хотів близькості, а я могла належати лише Олексієві. Тож одного дня про все зізналася Андрієві й попередила, що подаю на розлучення. Олексій обіцяв зробити те ж саме зі своєю дружиною.
Я уявлення не маю як далі складеться моє життя, але точно можу сказати, що ні про що не шкодую.
