Якось до нас навіть приходили працівники зі служби захисту дітей та ми їх не впустили. Я дуже боявся, що мене чи Віталіну заберуть та ми більше ніколи не побачимось.

Я ще маленький, але вже багато чого розумію.

Так сталося, що мені рано довелося подорослішати та я не скаржуся, а щасливий, що у мене є мама і тато.

У мене ще є старша сестричка Віталіна, ми з нею разом заробляємо гроші на прожиття. Нас уже знає увесь район та звертається до нас за допомогою: кому до магазину сходити, кому з собакою погуляти, кому принести пошту. Це Вероніка придумала так заробляти та мене долучила до своєї справи.

Річ у тім, що батьки не працюють. Їх не беруть на роботу, бо вони люблять п ити гopілку.

Колись у нас все було добре. Ми ходили до парку, мама і тато були усміхненими та спокійними, а потім їх звільнили з роботи, бо завод, на якому вони все життя працювали збанкрутував, а вони нічого іншого робити не вміють.

З того часу ми з Віталіною не бачили нового одягу та цукерок, батьки купують лише алк _оголь та їжу, щоб закусити.

Довгий час ми з сестрою нічого не їли та Вероніка вирішила взяти справу у свої руки та придумала заробляти, так, як ми зараз можемо. Вона пішла до сусідів та запитала чи не потрібна їм якась допомога. Обійшла увесь наш будинок та знайшла собі декілька клієнтів, потім про неї дізналися в сусідніх будинках та Віталіна не встигала виконувати всі замовлення, тож я став їй допомагати.

Сусіди часто нам допомагають: віддають нам одяг та взуття, з якого виросли їх діти, купують цукерки, запрошують на чай. Багато хто казав, що звернеться в соціальну службу та наших батьків позбавлять батьківських прав, але ми з сестрою просили їх цього не робити. Бо тоді ми потрапимо до дитячого будинку та нас розділять. Та й батьків шкода, може, у них такий період та ми з Віталіною надіємось, що все ще буде добре.

Якось до нас навіть приходили працівники зі служби захисту дітей та ми їх не впустили. Я дуже боявся, що мене чи Віталіну заберуть та ми більше ніколи не побачимось. Попри те, в якій ми зараз знаходимося ситуації, я стараюся вірити у краще. Надіюсь, що все буде так, як і раніше.

Сусіди дивуються як в таких батьків могли вирости такі виховані та хороші діти. Зазвичай трапляється так, що діти в таких сім’ях починають красти та порушувати дисципліну у школі.

Оцініть статтю
Дюшес
Якось до нас навіть приходили працівники зі служби захисту дітей та ми їх не впустили. Я дуже боявся, що мене чи Віталіну заберуть та ми більше ніколи не побачимось.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.