Ми з сестрою вирішили помирити батьків. Коли нам з Аліною було десять років, вони чомусь розлучилися. Я вважала, що ми в усьому винні. Може, через те, що ми не завжди робили уроки та поверталися додому вчасно, вони розлучилися. А, може через те, що не мили посуд. Проте нам було краще, коли батьки були разом.
В десять років дитина вже має право сама обирати з ким їй жити, тож ми сказали мамі, що переїжджаємо до тата. Це дуже її здивувало та вона почала питати в чому причина такого рішення. Аліна ледь не проговорилася, а я наказала їй мовчати. Згідно з нашим планом мама повинна була засумувати за нами та переїхати до тата для того, щоб бути ближче до нас. Мама не стала довго з нами сперечатися та запитала чи потрібно її допомога в зборі наших речей. Ми відмовились, адже ми вже дорослі.
Потім мама зателефонувала до тата, вони довго говорили, часом розмова набирала негативних обертів. Я чула, що він називав її поганою мамою, раз діти не хочуть з нею жити. Мама відповідала на образи та вони довго сперечалися. Врешті-решт, батько приїхав за нами та ми переїхали до нього жити.
На щастя, він жив неподалік та ми мали змогу діставатися до школи пішки та не втратили зв’язок з нашими друзями.
Час йшов, мама щодня телефонувала до нас та запитувала як наші справи, говорила, що сумує за нами. Ми відповідали, що теж дуже сумуємо, я пропонувала їй переїхати до батька, а вона відмовлялася:
– Знаєш, доню, іноді таке буває, що двоє дорослих людей не можуть бути разом через те, що у них зовсім різні характери. Поки ви були маленькі та потребували нашого піклування, ми трималися разом заради вас, але потім наші суперечки постійно повторювалися та ми не могли знайти компроміс. Дітям потрібні щасливі батьки, але іноді вони мають жити окремо.
Ми з Аліною вирішила, що підемо до кінця та продовжували жити у батька.
За той час мама знайшла собі іншого чоловіка. Ми з сестрою були просто шоковані. А як же тато?
Аліна сказала, що потрібно повертатися та сказати новому чоловіку мами, що у неї є чоловік. Зробити це потрібно було якомога швидше, щоб їх стосунки не переросли у щось серйозне.
Так і зробили. Дядько Михайло вже на той час проживав в нашій квартирі, навіть речі свої вже перевіз. Мама з великою радістю познайомила нас, але ми з сестрою дали зрозуміти йому, що ми не дуже раді цьому знайомству. Михайло не образився на нас, а став обережно налагоджувати з нами контакт. Мені сподобалось, що він не намагався нас підкупити грошима чи подарунками.
Я про все розповіла батьку. Думала, що він почне ревнувати та почне повертати маму. Батько сказав, що радий за маму та не проти того, щоб у неї хтось був. Я взагалі не розуміла що з тими дорослими.
Я почала підбурювати Аліну втекти з дому. Тоді батьки кинуться нас шукати, а спільні справи дуже об’єднують людей. Вони ж колись кохали один одного, а раптом за таких обставин вони згадають про свої почуття. Та Аліна не підтримала мою ідею, а сама я не наважилася на це. Та й план був непродуманий. У мене був лише один варіант куди ми з Аліною могли піти, щоб всі повірили у нашу втечу, це бабуся. Та вона сказала, щоб я припинила займатися дурницями. Мама щаслива, то й добре.
З часом ми з Аліною звикли до Михайла та зараз у нас все добре.
