Моя молодша сестра нещодавно здійснила свою заповітну мрію: купила власну квартиру. Я була невимовно рада за неї та не втомлювала її хвалити. Хоч квартира й була маленькою, але головне, що затишною та світлою. Хороший район, недалеко від центру, біля багатоповерхівки є дитячий майданчик, стоянка, загороджена територія, багато магазинів та консьєржка.
У квартирі був ще старий ремонт та підлога, тому ми з Настею вирішили трішки оновити інтер’єр та зробити ремонт. Змінили підлогу, пофарбували стіни, купили нові меблі та техніку. Сестричка вміло довела все до ладу та навіть під’їзд зробила затишнішим. Поставила там маленький столик із кімнатними рослинами та почепила полицю із книгами.
Недовго тривало її щастя. Уже наступного ранку її затишний куточок був зруйнований: квіти розсипані по всьому під’їзду, книги порвані, а на дверях хтось залишив коротке повідомлення: «Забирайся!». Було зрозуміло, що сестрі тут не раді.
Вона у мене вперта, тому не здалася після першої спроби. Наступного ж дня знову розклала нові квіти та книги. Та ще й взялася за прибирання. Підмела у під’їзді, вимила східці та задоволена пішла додому. Наступного ранку на неї знову чекав неприємний сюрприз. Полицю з книгами буквально вирвали зі стіни, квіти зовсім зникли, а під дверима її квартири було складене чиєсь сміття.
Терпець Насті увірвався й вона пішла поскаржитися консьєржці, але була здивована відповіддю жінки: «Тобі ж залишили попередження. На твоєму місці я б прислухалася та втікала звідси якомога скоріше». Сестра зрозуміла, що без її допомоги тут не обійшлося, але для чого це їй?
З кожним новим днем новій жительці багатоповерхівки робили нові пакості. Хтось відключав світло у її квартирі, крав листи, що приходили на її адресу. Пізньої ночі дзвонили та голосно грюкали дверима, а потім втікали. Останньою краплею стала спроба пограбування. Добре, що Настя ще до переїзду змінила замки на нові надійніші.
Через декілька днів цих тортур консьєржка сама прийшла до Насті та запропонувала купити квартиру за «смішну» ціну. Тоді Настя зрозуміла, хто стояв за цими витівками та для чого це все робилося. Розлючена сестра зателефонувала мені спитати порада. Чесно кажучи я хвилювалася за неї та розуміла, що там стало небезпечно. Хто знає, що ще вигадає та ненормальна жінка, щоб домогтися свого. Тоді я запропонувала Насті спробувати перехитрити негідницю.
Я працювала у школі, й запросила декількох своїх учнів взяти участь у невеличкій постановці. Переодягнулася, щоб консьєржка мене не впізнала, взяла своїх шістьох діток та пішла ніби то дивитися квартиру, що виставили на продаж.
Ми зайшли до консьєржки та попросили провести нас до потрібної квартири. «Мої» дітки знали, що треба робити, тому почали несамовито кричати, стрибати, ганяти по під’їзду, стукати у двері та сміятися щодуху. За 5 хвилин вони встигли розбити чашку консьєржці, перекинути вазу, розкидати сміття та подряпати чиїсь вхідні двері.
Схоже, ми з дітлахами справили правильно враження, бо того ж вечора до Насті заявилася консьєржка разом із сусідами (нарешті вони захотіли познайомитися) та стали благати не продавати квартиру багатодітній мамаші.
Наступного дня я і Настя взяли торт і пішли до моїх маленьких акторів подякувати за вдалий “концерт”
